Слідами однієї анафеми (Частина 3) – Anti-colorados

Загалом, окрім потішних (?) титулів, всім привласнювалися і потішні імена, зокрема, і Петру. Ми не приводити їх на нашому ресурсі, оскільки одним з основних наших принципів є повна заборона матюків, а без них там імен просто не було…
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
 Найчастіше імена вигадувалися з використанням, як зараз любить говорити штандартенфюрер Путін, назв статевих органів бабусі або дідуся. Саме з Петром матюки увійшли до вжитку царюючих персон і наближених до них дворян. Тобто, вони стали практично офіційною складовою того, що прийнято називати «русскім язиком». За якихось 30 років вони стали невід'ємною частиною цього нарєчія, і тепер на московії матюками не лаються, але розмовляють ними так, як це робив цар Петро.
Далі структура цього собору виглядала приблизно так, як її описують самі росіяни:
«Як служки при «соборі» існували особи, звані «суфрани» – які ходили з кадилами, але кадили не ладаном, а сіркою. Для не інформованих читачів дозволю собі вточнити, що запах сірки, залишає за собою Диявол. Звідси тютюнові кадіння – це бісівський «фіміам» Сатані. Самі «кадила» були виконані у вигляді умивальника або туалетного горщика.
Особливими членами «собору» були жінки. Ієрархія серед них була такою: «княжна-ігуменя», до 1717 року нею беззмінно була Дарина Гаврилівна Ржевска, а потім Анастасія Петрівна Голіцина. Всі жінки були представниками найстародавніших аристократичних родів.
Потім йшли «архиігумєньі», в їх розряд перейшла Ржевська, залишивши колишню посаду, далі йшли «ігумені», «діаконіси» і «черниці» – «монахуйні». Окрім цього до участі в соборних дійствах притягувалися дружини «служителів Бахуса». Церковне прокляття «анафему», «анафемствувати» замінили словом – «єб*матствовать».
У «соборян» був цілий склад з професійних клоунів і глумливців, як би зараз сказали тих, що «шуткують»  – «грізні заїки 12 чоловік, батькових піддячих плішивих 12 чоловік, весни 24 людини (останні наслідували голосам птахів)» До звеселянь активно привертали також півчих, музикантів, що грали на бубні і інших скоморошечьіх інструментах. Все дійство «собору» пародіювало церковну службу.
Як ми вже відзначали вище, блазеньського патріарха вибирали всім собором. Існував навіть спеціальний порядок обрання – «чин в князь-папи ухвали і в єпископи».

Що характерно, оргії-обряди не були одиничним явищем компанії, яка впилася. Нічого подібного. Вони збиралися регулярно, протягом трьох десятиліть, і кожного разу – з певного приводу. Кожен захід ретельно готувався саме як обряд. Спеціально готувалися приміщення, оповіщалися всі, хто мав бути присутнім, шився спеціальний одяг, виготовлялися атрибути, аж до скульптур і ритуального посуду. Це все робилося серйозно, хоч і мало вигляд вакханалії або шабашу. Але це не було повтором саме старогрецьких узливань, нічого подібного. Все мало форму саме перевернутої християнської церкви. І обряди були відповідними канонічним, тільки знову ж таки перевернутими і зануреними в пучину вакханалій. Простіше кажучи, це була не художня самодіяльність, а Петро не просто ігнорував церкву, він створював власну.
Так, є опис обрання «вищої духовної особи», яка відбулася 28 грудня 1717 року. Ми приведемо частину його, щоб було зрозуміло, що і як вони там робили. Це буде важливо для висновків зі всієї цієї «духовності та відвічності».
«Коли «архіжреци» розсілися, вони дружно заспівали «пісню Бахусову». Потім «на високе місце» зійшов «князь-кесар» Іван Ромодановський і виступив з промовою, «перестерігаючи, щоб [присутні] старанно просили Бахуса» допомогти їм вибрати нового «патріарха».
Після цього всі святковим ходом перейшли в кам'яний будинок Зотова, розташований на іншому дворі. Порядок ходу був наступний: «весна», півчі, «підстінна братія». Потім простували «диякони», «попи», «знатні ченці» (всі ці чини йшли колонами по три особи). Потім «архімандрити», «суфрани» (ці чини йшли вже колонами по дві особи). Завершували процесію «ченці великої обителі», які несли картину або статую Бахуса, за ними – «плішиві», які несли величезний ківш, і, нарешті, один за одним поодинці – «архіжреці».
Бахус, якого несли «ченцями», нагадував християнам образ, що передує патріархові при виході. Промова князя-кесаря, нагадувала промову, яку Московські царі звичайно вимовляли при обранні Патріархів.
На новому місці «соборяне» розійшлися по різних приміщеннях: в одній кімнаті («конклавії») зібралися «архієреї», в іншій – інші «соборянє», в третій – «будинок князя-папи». Всі ці кімнати були спеціально приготовані: вікна до половини знизу були забиті повстю, а кожного гостя чекало «лігво» – окреме місце, оббите «аксамітамі» (оксамитом), над яким висіла фляга або інша судина з хмільним питтям. Основна частина обслуговуючого персоналу і актори розмістилися в «залі».
«Князь-кесар» особисто перепровадив «архієреїв» у відведене для них приміщення і, кланяючись їм, просив «про старанні труди Бахусові» і про висунення з їхнього середовища трьох претендентів на звання «імітатора Бахусова». Потім він замкнув двері в «конклавію» на замок, запечатав її і пішов до себе додому.
Почалася пиятика під час якої, її учасники просили «отця Бахуса, щоб явив вибраного імітатора собі». До ранку «архіжрецям» вдавалося виявити гідних. Головна вимога статуту Всєшутєйшего собору свідчила: «бути п'яним у всі дні і не лягати тверезим спати ніколи»
Далі описується, як на місце подій прибула жіноча половина веселості і всім присутнім роздали жетони (бали) для голосування, а кандидати піддалися «дослідженню такого характеру:
«Услід за «ключарем», що повернувся, в зал засідання «з музикою» увійшла «князь-ігуменя» і, поклонившись «кесареві», сіла напроти нього. «Діакониси», які йшли услід поставили перед нею на стіл ящик з «балами». Після цього кандидати в «тата» відправилися на випробування – «в особливій каморі» вони, знявши штани, розселися на стільцях з отворами в сидіннях, і крізь отвори кандидатів перевіряли на приналежність до чоловічої статі. Це була пародія обряду, який здійснювався при обранні голови католицької церкви. Операцію «міцним дотиком» проводили спеціальні на те уповноважені люди – «архідиякон», «ключар» і «протодіакон».
По закінченню голосування, оповістили результати приблизно так:
«Переможцем повинен був виявитися той, хто зібрав більше всіх світлих куль. За Бутурліним, який виграв вибори відправилися «ключар» і «архідиякон». Коли він був поставлений посеред «собору» перед лицем «князя-цесаря», Ромодановский привітав його, а старший «архіжрец» виголосив промову на честь переможця. На Бутурліна поклали «батькову мантію і шапку», «плішиві» підняли його над своїми головами, понесли до «папського престолу», поставленого поряд з «цесарем», і посадили на нього. В цей час всі присутні співали «князеві-кесареві» і новообраному «многолєтіє».
Потім настала церемонія «орлочітанія»: всі, окрім «кесаря», підходили до сидячого Бутурліна, цілували йому праву руку, якою він тримав «Великого орла» (величезний ківш із зображенням російського герба), і пили з «орла» на знак того, що присягають на вірність «папє» і Бахусові, і при цьому цілували колишню «князь ігуменю» (Дарину Гаврилівну Ржевску) і нову (Анастасію Петрівну Голіцину) в «єя лоно подпупноє».
А ось на сцену вийшов і орел! Ще один срепний, духовний і безумовно, – відвічний символ московії. З нього бухали в славу Бахуса і тепер ця курка прикрашає герб московії. І в завершенні, як же без почестей?
«Все закінчилося тим, що нового «князя-папу» посадили в ківш, принесений «плішивими», вони ж і понесли «понтифіка» у супроводі всього «собору» в будинок його, де, його роздягнули, і опустили голим в гігантський чан, повний пиво і вина. Там щасливий Петро Іванович Бутурлін плавав в ковші. Гості, чоловіки і жінки, що належали до вищих боярських прізвищ, в голому вигляді, пили вино з цього чана. Далі відбулося щось неймовірне – голим гузном князя А. Толстого розбивали яйця в балії, потім йому забили свічку в задній прохід і все це супроводжувалося співом ірмосів, і виспівуванням непристойних пісень на церковні мотиви. Після чого цей гордий і вільний аристократ віддав Богові душу».
Ми не підказуватимемо читачеві, на що схожа сукупність цих обрядів і справжня церква Петрова, але приведемо останню цитату з російського ж джерела, яка розставляє все по місцях:
«Що дуже важливе, на цьому блюзнірському зборищі присутній і місценаглядач Патріаршого Престолу Феофан Прокопович. Був присутній він часто і на інших зборищах Всєшутєйшего Собору. І в цій непристойній, блюзнірській обстановці Феофан обговорював з Петром проекти заміни патріаршества Синодом і інші церковні питання».
Ще раз, йдеться про діяння того, хто з Царства Московського зробив імперію, з потішної армії – армію мародерів, а з християнської церкви – щось їй протилежне. І ось на цьому тлі йому протистоїть людина, яка поклала своє життя і кошти на відродження Православної Церкви в тому вигляді і з тим духом, який був в Києві, спаленому Батиєм. Це був повний антипод Петра і тому той його ненавидів всіма фібрами своєї чорної душі, а підпорядкована йому церква, предстоятель якої брав участь в оргіях «Всєшутєйшего собору», підмахнула анафему навіть без роздумів.
Ось з цього лепрозорію, церкви, наповненої отрутою, яка прогнила до самої серцевини, Україна вирвалася, знайшовши в собі сили виплюнути цю огидну погань, очиститися від скверни і повернутися до власних витоків, які не мають нічого спільного з Москвою.
Від редакції:
Хто може – дайте почитати тим, хто зараз в розгубленості, до якої церкви їм прилучитися і з якою церквою залишатися. Можливо, це  допоможе їм зробити правильний вибір.
Джерело російською:
Частина – 1:
Частина – 2:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!




Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Болгарська Церква визнала ПЦУ

Коли Київ був розбитий Ордою, московити вкрали у нас історію, церкву і навіть ім'я – Anti-colorados

Слава Богу сталося. Україна остаточно розриває всі зв’язки з Московією