Пароль: «Слава Україні!» – Anti-colorados
Від
редакції.
Можливо,
в найближчих пару днів ми опублікуємо статтю про те, як ми бачимо мотивацію
людей, які виїхали з України на захід і до московії, а також тих, хто залишився
в Україні, і яка мотивація є у тих людей, які штовхають Україну в Европу, і
тих, хто хотів би її затягнути в щось,
на зразок «тайгового союзу». І тоді ми пошлемося на текст, викладений нижче.
Його, у вигляді епізоду з життя, нам прислав один з наших колег, і ми
представляємо його в декілька урізаному вигляді, щоб уникнути можливості
ідентифікації. Тому дещо ми прибрали, а дещо – змінили, але суть викладу не
зміниться. Поки – просто оцініть ситуацію, а трактувати її та інші, зв'язані
темою мотивації та розділення на «своїх» і «чужих» – будемо пізніше… .
Росія
– Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
З серії «Проти
ночі»
Вчора
до мого сина в поліцію з'явився громадянин Китаю (точніше не до сина, а в
поліцію, але син якраз вів цей випадок). З китайцем була европейська дівчина.
Китаєць з'явився, щоб офіційно вказати на зміну адреси, який потрібний для осіб
з тимчасовою візою.
Як
справжній джентльмен, син попросив першим паспорт китайця.
Там
була прострочена дата. Він запитав, за якою адресою китаєць має намір
переїхати, той вказав на дівчину і спробував пояснити причину, чому у нього
прострочені дати (згідно із законом це повинно спричинити арешт... і так далі,
до з'ясувань).
Петро
(змінено – авт.) зупинив його пояснення і попросив паспорт дівчини. Вона
подала паспорт України і пробелькотала, що з нею її коханий, і вони разом вже 2
року. Син підняв на неї очі і сказав російською «Слава Украінє», на що вона
відповіла «Героям Слава».
Коротше,
мій син тьопнув в обидва паспорти продовження на 3 роки (максимум, що він міг)
і передав їм в руки паспорти, минувши секретаря, щоб ніхто не бачив
прострочених дат і дати з моменту продовження.
Запитав
мене сьогодні чи «правильно я поступив?». Я відповів, що поступив би так само.
Авторський
відступ.
Напевно,
зараз кожен вирішить, що поступив би таким самим чином і в такому вчинку немає
нічого, що слід було б висловлювати окремим матеріалом. Але не поспішатимемо,
це відбувалося не в Україні і той хлопець, що для тесту сказав: «Слава Украінє!»
знав, як це може йому агукатися. Далі, пояснення від колеги, яке вносить
ясність до ситуації.
По
факту, всі служби МВС в цій країні (авт.) суворо слідують букві закону. Так
само по факту, щоб не руйнувати молоду пару українки Лілії (змінено – авт.) з
її коханим, Петро переступив через все. Він ризикнув своєю кар'єрою по службі,
шикарною платнею (£36000
у рік) майбутньою, через 25 років
безбідною пенсією (£3000
щомісячно до останнього подиху), разовою виплатою за службу 100 тисяч фунтів,
по суті всім життям.
Це
я вже обдумуючи його вчинок, зрозумів, якщо він був би в цьому помічений, то
відразу ж настало б усунення від службових обов'язків, розслідування і подальше
звільнення «без вихідної допомоги».
Звичайно,
абсолютно правим з його боку був би (далі – текст, як він виглядав би в
службовому звіті) «арешт індивідуума за порушення правил візового режиму,
ухвалення рішення про переведення цієї особи в центр депортації закритого
режиму, з подальшою передачею справи про порушення і нелегальне мешкання в
країні в імміграційний трибунал.»
Терміни
розгляду справи від трьох до шести місяців. Що було б з цією парою – невідомо.
Дівчина пішла б теж по статті «за сприяння і приховування». Напевно, для неї
теж все було б анулювано.
В
процесі його росту з малолітнього віку, я повторював синові еврейську заповідь:
«Кожна людина та його життя – це Всесвіт. Якщо ти врятував одне життя – означає
ти врятував Всесвіт». Ця молода пара ошаленіла від щастя і намагалася знайти
слова подяки, але у нього на грудях записуюча камера, тому він очима їх
перервав, вказавши на вихід. Вони мовчки пішли.
Петро,
безперечно, зробив службову провину (мабуть, їхні службові інстанції визначили
б це дійство як злочин). Це все до того, як на Заході освічені і думаючі люди ставляться
до України (п'яниці по пабах не в рахунок). Це ще до мокшанському апломбу «рюзьке
своїх не кидають».
Я
його запитав, «а якби там була представниця московії?»
Відповідь
– «вже б спали на нарах.»
А
взагалі, після цієї події, я почав поважати свого сина.
Ось
і вся історія проти ночі, і кожен може про неї думати все, що заманеться, але
ми ще дамо час і місце більш глибоко пройтися з питання про те, де і хто –
наші, а де і хто – ні.
Джерело:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно
знищити.
Коментарі
Дописати коментар