118:15 на користь України
Підписаний
договір про транзит газу через територію України. Епопея закінчилася. В усякому
разі, ця. Я звичайно, не володію таким невичерпним запасом анекдотів на всі
випадки життя, як президент Московії, але тут явно напрошується «А як дихав!»…
Росія
є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.
*
Підсумки
минулого раунду газової війни за европейський ринок підводити ще трохи рано,
оскільки у Кремля є в запасі кілька чисто теоретичних ходів якими він може трохи
підправити свій престиж, що звалився в нікуди. Але в цілому рахунок на табло
після цього тайму виглядає просто розгромом. Не зважаючи на завірення про повне
припинення транзиту (які потім трансформувалися в не менш тверді «15 мільярдів
кубометрів і крапка») транзит збережений і на достатньо високому рівні (всі
заявлені об'єми прокачування – 65 млрд. в перший рік і 40 в подальших є
мінімальними, тобто реальний транзит буде вищий). Визнано і виплачено борг в 3
млрд. доларів за рішенням арбітражу. Договір укладено строком на п'ять років, а
не на рік.
Обхідні
маршрути навколо України повністю провалені. І за об'ємами, і за термінами.
Турецький потік «зіщулився» в два рази від запланованого, причому транзитна
труба побудована, але в експлуатацію не введена, труба на внутрішній турецький
ринок втратила сенс, оскільки Туреччина встигла понизити об'єми імпорту
російського газу до розмірів штатної потужності вже працюючого «Блакитного
потоку» – фактично побудовані 15 млрд. кубометрів ТП, орієнтовані на Туреччину,
тепер стали просто резервними. Транзит через Туреччину в Европу очікується лише
в травні 2020 року, але тільки якщо Болгарія завершить до цього терміну
укладання труб і їхню інтеграцію з існуючими системами на своїй території.
Північний
потік-2 не просто провалений за термінами введення до ладу, а навіть не
завершено його будівництво. З украй неясними перспективами, про які Кремль
вважає за краще тепер не просторікувати.
Таким
чином, із запланованих 118 млрд. кубометрів обхідних потужностей в реальності
із завтрашнього дня можуть бути запущені лише 15, але навіть їхнє заповнювання
виглядає невизначеним. Рівень ефективності Газпрому на європейському напрямі
виглядає практично рівним нулю. Стратегічне планування повністю провалене.
З
видимих успіхів Газпрому можна назвати Силу Сибірі, але сам проект викликає купу
питань рівно тієї ж властивості – побудований трубопровід навіть за офіційними
заявами має дуже великий термін окупності, а враховуючи реальний стан справ,
швидше за все, не окупиться взагалі ніколи.
Все
це буде сплачені за рахунок мешканців Московії. Крім того, Газпром – це не
бізнес, а тому підходити до нього з цієї точки зору безглуздо. Газпром – просто
загальник. Як і значна частина нинішньої економіки Московії. Полковник
Захарченко тримав в «човникових» сумках нещасні сто мільярдів рублів, які були загальником
дрібних за нинішніми мірками сошок Московії. У серйозних людей і сумки більше.
Але принцип той самий.
У
влади Московії претензій до керівництва Газпрому немає і бути не може – свою
справжню роботу воно виконує цілком успішно. Отримані гроші йдуть куди потрібно
і кому потрібно, населення Московії оплачує поточні збитки. У чому проблеми?
Тим
часом на родовищі «Левіафан» в Середземному морі 31 грудня 2019 року о 8 ранку
запущена перша промислова здобич газу. Новий раунд газової війни за Европу
почався.
Росія
є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім
запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар