Інтерв’ю «до дати» на «лєнта.ру». Марк Солонін: «З'явилася б "бандерівська Україна" під контролем Дойчланду»
Навіщо Сталін подружився з Хітлером і влаштував парад
Червоної армії з вермахтом
Перед парадом вермахту і Червоної армії у Бресті
17 вересня 1939 року війська СРСР перейшли кордон Польщі
і зайняли її східні території, які згодом увійшли до складу радянської
Білорусії і України. Про дійсні причини «Польського походу» Червоної армії до
цих пір запекло сперечаються вчені, публіцисти і політики. Своїм поглядом на
підоснову і наслідки тих подій з «Лентой.ру» поділився військовий історик Марк
Солонін.
«Нота, образлива для відчуттів німців»
«Лєнта.ру»: Наскільки відомо, ні в договорі про
ненапад між СРСР і Дочландом, ні в секретних протоколах до нього прямо не
мовилося про спільні або узгоджені військові дії проти Польщі.
Солонін: У таємному
протоколі до підписаного в ніч на 24 серпня 1939 року пакту Молотова – Ріббентропа
мовилося наступне: «У разі територіально-політичних перетворень в областях, що
належать Польській державі, сфери впливу Дойчланду і СРСР будуть розмежовані
приблизно по лінії річок Нарев, Вісла і Сан. Питання про те, чи бажано на
користь обох Сторін збереження незалежної Польської держави, і про межі такої
держави буде остаточно вирішений лише ходом майбутніх політичних подій».
Так, в цьому тексті немає угоди, що зобов'язує, про спільні
військові дії проти Польщі. Високі договірні сторони домовилися «всього лише»
про те, що вони вирішуватимуть питання про долю суверенної польської держави та
її кордони без згоди польського народу. Яким способом припускали вони добитися
таких цілей – добрим ласкавим словом або війною? Кожен має право вирішити для
себе це дуже просте, на мій погляд, питання.
«Лєнта.ру»: Чи міг Сталін після
укладання пакту Молотова – Ріббентропа не вводити радянські війська в східні
райони Польщі, які потім почали називатися Західною Білорусією і Західною
Україною?
Солонін: Давайте ще раз звернемося до документів. 1
вересня 1939 року Дойчланд напав на Польщу, а вже 3 вересня Ріббентроп в
телеграмі німецькому амбасадору у СРСР Шуленбургу просить дізнатися наміри СРСР
відносно тієї території Польщі, яка була визначена як його сфера впливу. Адже
туди відступала польська армія і, на думку Берліна, з цим щось треба було
робити – наприклад, ввести в ці райони радянські війська. 5 вересня в 12:30
Молотов викликає Шуленбурга і дає таку відповідь: «Ми згодні з вами, що у
відповідний час нам буде абсолютно необхідно почати конкретні дії. Ми вважаємо,
проте, що цей час ще не наступив».
9 вересня Шуленбург посилає до Берліна телеграму із
словами: «Молотов заявив мені сьогодні, що радянські військові дії почнуться
протягом найближчих декількох днів». Наступного дня, 10 вересня, Молотов
повідомив Шуленбургу, що Червона армія ще не готова. 14 вересня в 16:00 він викликав
Шуленбурга і сказав, що війська вже готові. 15 вересня дойчі прислали до Москви
свій варіант тексту спільної (СРСР і Дойчланду) політичної заяви і висловили
крайнє обурення у зв'язку з наміром радянських партнерів публічно назвати метою
дій Червоної армії «захист братів українців і білорусів від дойчів».
16 вересня в 18:00 Молотов вибачився за «ноту, образливу
для відчуттів дойчів», і повідомив Шуленбургу, що тепер офіційним прикриттям
вторгнення буде «захист братів» від озвірілої польської воєнщини. Потім сторони
домовилися про виліт до Бєлостоку, на той час вже зайнятого дойчами,
високопоставленої радянської військової делегації для координації спільних бойових
дій.
І, нарешті, 19 вересня у всіх газетах було опубліковано спільне
радянсько-дойчське комюніке, де мовилося: «в уникнення всякого роду необґрунтованих
чуток щодо завдань радянських і дойчських військ, що діють у Польщі, уряд СРСР
і уряд Дойчланду заявляють, що дії цих військ не переслідують якої-небудь мети,
що йде урозріз інтересів Дойчланду або Радянського Союзу і що суперечить духу і
букві пакту про ненапад, укладеного між Дойчландом і СРСР». Тобто навіть
радянська преса не посоромилася повідомити про те, що відбувається спільна і
взаємно скоординована військова операція.
Дилема Сталіна
«Лєнта.ру»: Але хіба «спільні»
і «скоординовані» дії – це не різні поняття? Адже не було ж спільного
планування військових операцій?
Солонін: Ви пропонуєте обговорити питання про те, навіщо
командири Червоної армії і вермахту вилетіли до Бєлостоку – для полювання (там
заповідний ліс, Супрасльська пуща) або для рибалки? Потім посперечаємося про
різницю термінів «спільні» і «скоординовані»?
Попереду ще прекрасне питання про те, чим відрізняється
«парад» від «проходження урочистим маршем російських і дойчських військ перед
командувачами обох сторін» (саме так названий парад в Бресті в оригіналі дойчського
документа). Все це страшно цікаво, але я пропоную рухатися далі.
«Лєнта.ру»: Так все ж таки чи
міг Сталін поступити інакше і не захоплювати східні райони Польщі? Або це було
вже неминучим після підписання пакту, в якому вони закріплювалися як сфера
інтересів СРСР, і подальшого нападу Дойчланду на Польщу?
Солонін: А що йому ще залишалося робити, якщо Дойчланд до
17 вересня «свою» частину Польщі вже окупував і польська армія відходила в
східні райони країни, які, – у відсутність радянського вторгнення – могли стати
плацдармом для опору? Якщо Радянський Союз в такій ситуації нічого не робитиме,
то, як 14 вересня справедливо відмітив Ріббентроп, в східній Польщі «можуть
виникнути умови для виникнення нової державності».
«Лєнта.ру»: Польської?
Солонін: Ні. Це був товстий натяк на те, що якщо СРСР і
далі зображатиме стороннього спостерігача і не забере озброєною рукою «свою»
половину (а по секретному протоколу від 23 серпня в «частку СРСР» відходило
навіть більше половини території Польщі), то дойчі, що знаходилися в тісному
контакті з ОУН, допоможуть українським націоналістам створити свою державу. І
ось тоді на східних територіях Польщі могла з'явитися антирадянська «бандерівська
Україна», контрольована нацистським Дойчландом. Як ви думаєте, чи могло це сподобатися
Сталіну?
Провал другої Антанти
«Лєнта.ру»: Часто говорять, що
невдача переговорів СРСР з Францією і Великобританією напередодні підписання
пакту Молотова – Ріббентропа багато в чому відбулася через непоступливість
Польщі, яка категорично відмовлялася у разі війни з Хітлером пропускати через
свою територію Червону армію. І що саме це змусило Сталіна піти на підписання
пакту з Хітлером. А як вважаєте ви?
Солонін: Спершу відмічу, що «часто говорять» таке тільки
в одній країні світу – в СРСР, ну а зараз у Росії. У решті всіх місць навіть
сумнівів щонайменших не залишилося. Тепер до справи. Є немало свідоцтв (запис
Ріббентропа про переговори із Сталіним у Кремлі перед підписанням пакту; запис
від 7 вересня в щоденнику тодішнього керівника Комінтерну Георгія Димитрова;
виступи Сталіна на банкеті після підписання радянсько-дойчського договору про
дружбу і кордони 28 вересня), які недвозначно вказують на справжні наміри
радянського вождя.
Товариш Сталін хотів, щоб в Европе почалася затяжна війна
між англо-французькою коаліцією і Дойчландом, яка б знекровила обидві сторони.
Зрозуміло, що з такими намірами будь-які переговори Англії, Франції і СРСР були
приречені на провал.
«Лєнта.ру»: Але хіба можна по
цитатах судити про дійсні наміри Сталіна?
Солонін: Ні, про наміри Сталіна не треба судити за його
словами, причому сказаним не з трибуни для публіки, а в приватній обстановці
партнерам і подільникам. Треба керуватися радянським підручником історії, де
все ясно пояснено, і без всяких зайвих цитат...
А у мене ще багато цитат припасено. Ось, наприклад: «Якщо
Польща і Румунія не захочуть вирішити прохід радянських військ через їхню
територію, то у такому разі допомога СРСР неминуче буде обмеженою. СРСР зможе
направити свої війська морським шляхом на територію Франції і військово-повітряні
сили до Чехословаччини і Франції. СРСР надасть допомогу військово-морськими
силами. СРСР зможе поставити Франції і Чехословаччині: бензин, мазут, масла,
марганець, продукти харчування, озброєння – мотори, танки, літаки».
Знаєте, що це таке? Це пропозиції Генштабу Червоної
армії, передані 17 лютого 1937 року французькому Генштабу. До речі, вони були
опубліковані 36 років тому видавництвом «Політіздат».
Але повернемося до теми. Є стенограма московських
переговорів військових делегацій СРСР, Англії і Франції. Є багатосторінкова
інструкція, яку отримала англійська делегація перед від'їздом до Москви. Ніхто
і не чекав і не просив від Радянського Союзу негайного вступу до наземних
операцій у разі початку германо-польської війни. Але маршал Ворошилов був
непохитний. Жодних напівзаходів! Жодних «бензин, мазут, танки, літаки!..»
Радянський Союз готовий битися за свободу Польщі всією потужністю своєї армії –
треба тільки запустити цю армію на польську територію! А рівно через тиждень
після цього так образився, що англо-французьку делегацію вигнали і домовилися з
Гітлером про розділ тієї самої Польщі.
«Ми вже були в Києві»
«Лєнта.ру»: Тобто ви вважаєте,
що з боку Сталіна переговори з Англією і Францією спочатку були фікцією і
ширмою?
Солонін: Не ширмою, а інструментом тиску на Гітлера.
Можливо, коли б не загроза англо-франко-радянського військового союзу, він не так швидко
погодився б передати Сталіну половину Польщі, Прибалтику і Бессарабію.
«Лєнта.ру»: А ось історик Алєксєй
Ісаєв вважає, що, навпаки, для Англії і Франції переговори з СРСР були засобом
дії на Гітлера, щоб стримувати його амбіції.
Історик Ісаєв абсолютно має рацію. Засіб дії на Гітлера
був той самий – й у англо-французького блоку, й у Сталіна. У бандита і шерифа
теж буває в точності однаковий засіб дії – кольт крупного калібру. Різниця між
бандитом і шерифом не в калібрі, а в меті, у вирішуваних завданнях.
Якщо навіть припустити, що, погодившись на переговори у
Москві, Англія і Франція всього лише намагалися натиснути на Гітлера, змусити
його відмовитися від агресивних планів, то це була законна і благородна мета.
Крім усього іншого, ця мета повністю відповідала інтересам радянського народу.
А ось Сталін влітку 1939 року тиснув на Гітлера для вирішення іншого завдання:
щоб в майбутньому розподілі розбійницької здобичі той віддав йому значний
шматок. Така мета була злочинна і аморальна.
«Лєнта.ру»: Чи можна сказати
так: до вересня 1939 року Польща загравала з нацистським Дойчландом (у 1934
році вона однією з перших країн підписала з нацистським Дойчландом декларацію
про незастосування сили і блокувала ідею «Східного пакту» за участю СРСР, а
після Мюнхенської угоди разом з Хітлером відторгнула частину території
Чехословаччини)? І що у результаті для неї це погано кінчилося, а з вересня
1939 року з Дойчландом намагався загравати вже Радянський Союз, що через два
роки трохи не привело його до катастрофи?
Солонін: Ні, так мовити не можна. Сталін домовився з
Гітлером про розділ Польщі, а потім взяв участь у військовому розгромі і
фактичному розчленовуванні Польщі. Мені нічого не відомо про аналогічні
домовленості або дії міжвоєнної Польщі по відношенню до інших країн.
«Лєнта.ру»: Але Ріббентроп
пізніше згадував, що в січні 1939 року під час переговорів міністр закордонних
справ Польщі Бек визнавав, що Варшава претендує на радянську Україну і вихід до
Чорного моря. За словами Ріббентропа, Бек говорив, що в 1920 році «ми вже були
в Києві і ці устремління ще живі і сьогодні».
Солонін: А я і зараз пам'ятаю, що на гербі Радянського
Союзу була зображена вся земна куля, покрита серпом і молотом, і без
щонайменших слідів державних кордонів. А товариш Брежнєв з іншими товаришами
прямо на моїх очах співав «Інтернаціонал», де сказано «весь світ насилья ми зруйнуємо».
Ці слова мають таке ж відношення до реальної політики, як
і «живі устремління» Бека до берегів Чорного моря. Після підписання у 1921 році
Ризького мирного договору, що визначив радянсько-польський кордон, Польща ні на
що не претендувала. Навпаки, у 1932 році вона уклала з СРСР договір про
ненапад, який і був в односторонньому порядку розірваний 17 вересня 1939 року.
Ціна пакту
«Лєнта.ру»: Чи допомогло СРСР у
військово-стратегічному плані приєднання Західної Білорусії і Західної України?
Солонін: Відмінне питання. Я радий, що ми повертаємося
від шельмування Польщі в стилі «а у тебе самій чоловік п'яниця» до розгляду
історії і політики тієї держави, правонаступником якої є сучасна Росія. Якщо
питання залишити в тому вигляді, в якому ви його сформулювали, то на нього
можна відповісти просто: ні, не допомогло. В результаті розділу Польщі Хітлер
просунувся на схід на 200-250 кілометрів. І не просто просунувся: допомагаючи Хітлеру
знищити Польщу, Сталін позбувся буферної території, яка робила абсолютно
неможливим раптовий напад на СРСР.
Але навіть це малозначимі частковості в порівнянні з
головним. Що ж головне? Станом на 1 вересня 1939 року Радянський Союз мав у
своєму розпорядженні найбільшу армію світу, за чисельністю танків і літаків що
перевершувала решту учасників світової війни, що почалася, разом узятих. А у Хітлера
тоді були новонароджений (1935 року народження) вермахт з кулеметними
танкетками замість нормальних танків і два фронти – на сході і на заході.
Після цього ситуація для Радянського Союзу тільки
погіршувалася. І вона не могла не погіршуватися, оскільки кривавий тоталітарний
хітлерівський режим був незрівнянно життєздатнішим і економічно ефективним, ніж
кривавий тоталітарний сталінський режим. У такій ситуації на користь
радянського народу було не «зволікати початок війни», а мочити Гітлера якомога
раніше, поки його армія не окріпнула, не увірувала в свою непереможність (що
важливіше за будь-які танки-літаки), і поки що існував хоч якийсь фронт на
західних кордонах Дойчланду.
Але у Сталіна було інше завдання, тому те, що відбулося в
серпні-вересні 1939 року, – це не «фатальна помилка». Сталіну була потрібна
руйнівна багаторічна війна, по попелищу якої він хотів провести свої танкові
колони до Европи. І у результаті він так і зробив, залишившись в білосніжному
мундирі генералісимуса. Ціна, заплачена нашим народом за цей тріумф диктатора,
відома.
Розмовляв Андрій Мозжухин
13.09.17
Коментарі
Дописати коментар