Хвиля психозу – зброя масового ураження.

Успіхи дойчів в Австрії та Чехословаччині мали наслідком глобальний психоз вельми корисний Третьому Райху.
З 1938 року дойських агентів, диверсантів та п’яту колону бачили всі й скрізь! Причому самі «демократичні суспільства» генерували жах без участі власне Дойчланду як такого. Цей жах гарно доповнював страх перед ударами Люфтваффе.

У Франції в кінці тридцятих років виходить кілька книг, які наперед й наввипередки сіть паніку у суспільстві. P.Dehilotte в бестселері «Gestapo» стверджувавл, що в світі діють двадцять тисяч відмінно підготовлених агентів Дойчланду. Вони, мовляв, створюють склади зброї в Палестині и наводнили Францію, користуючись при цьому мініатюрними передатчиками, які настільки малі й плоскі, що їх можна сховати у кишені пальта або навіть жилету. Це була відверта й очевидна маячня – тоді радіопередавачі працювали на громіздких й крихких лампах, найменші з них мали розмір добрячої валізи, а портативні радіостанції з’являться тільки с винаходом напівпровідникових транзисторів лише в п’ятдесяті роки. Але ці нісенітниці ставали реальністю для багатьох читачів. Істерія тим часом поширювалася. B.Gauthier в книзі «La cinqueme colonne la paix du monde» стверджував: серед нацистських агентів є стільки ж різновидностей, скільки їх серед комах. P.Allard в творі «Quand Hitler espionne la France» лякав Захід: мовляв, Дойчланд має армію в 20 мільйонів дойчів, що мешкають за її межами.
За Ла-Маншем Ф. Джоунз в книзі «Напад із середини» повідомляв, що дойчі скуповують землі у Північному Шлезвігу й отруюють колодязі. А в Канаді хітлерівці тільки в одному із районів мають тридцять тисяч відданих членів нацистської партії.
Хвиля істерії сягнула ЗДА. В 1938 році в Нью-Йорку відбувся процес над групою людей, яких звинуватили у роботі на дойську розвідку. Преса роздмухала їх злочини до небес. Головний детектив тоді ще молодого Федерального бюро розслідувань ЗДА терміново написав книгу, присвячену способам викриття ворожих агентів. Крім того американці швидко відзняли захоплююче кіно про те, якими способами працювали на Хітлера викриті шпигуни. Зауважимо що все це було тоді, коли ще не існувало ані загальнодоступного телебачення, ані Інтернету, що могли б перетворити поширення жахів в нестримну лавину.
ЗДА лихоманило шпигунською маячнею. З 1 липня 1938 року по 1 липня 1939 року в ФБР ЗДА надійшло 1651 «сигнал» на людей, які нібито працюють на Хітлера. Й це в країні, що відділена від Дойчланду океанами. Можна тільки уявити, що робилося в майбутніх жертвах Hitler-а – Польщі, Данії, країнах Бенілюксу та у Великій Британії.
Луї де Лонг, з книги якого взято ці приклади, писав: «Було чимало людей, які читаючи подібні повідомлення, або чуючи висловлювання стосовно них, недовірливо хитали головою. Але значно більше було таких, що приймали все за грубу правду без жодної критики. Утаємниченість подій викликала острах та відразу, вона ж діяла на уяву. Які могли бути сумніви, якщо дойчам легко вдалося підвести підкопи під Австрію та Чехословаччину? Вони організували залаштункові заколоти, таємно засилали агентів, практикували агресію із середини – ось що думали у цілому світі про їхні дії». (Л. де Йонг. «Немецкая пятая колонна во Второй мировой войне» – Москва, издательство иностранной литературы, 1958 г., стор. 69–70).
Дойчі в уяві цілого світу перетворювалися в небезпечних, всюдисущих й диявольськи підступних істот. В ЗДА 1939 року видано збірку «Хітлер над Латинською Америкою», яка попереджала: наці готуються створити низку таємних баз підводного флоту на Канарських островах й опрацьовують плани руйнування шлюзів на стратегічно важливому Панамському каналі. Адже це – легко зробити, після чого маневр американськими силами між Тихим й Атлантичним океанами безмірно ускладниться. Мовляв, чи випадково значна частина південноамериканських повітряних сполучень обслуговується дойськими літаками та екіпажами? А тут ще союзники Дочланду, японці, масово скуповують рисові плантації в Колумбії та Коста-Ріці, в двох годинах лету від Панамського каналу. А плантації, мовляв, вибирають виключно на рівних ділянках місцевості – так, щоб їх можна було швиденько перетворити на аеродроми. Й взагалі: у дойчів під машкарою концесії вже є таємна військово-морська база!
Зауважимо, що певний ґрунт під такими чутками був. Абвер дійсно фінансував спробу націонал-соціалістичного заколоту у Чилі 1938 року. Того ж року від підтримав учасників невдалої спроби військового путчу у Бразилії, в разі успіху якого, землі заселені дойчськими емігрантами мали отримати статус автономії. Справді до 1940 року дойчські авіапідприємства спромоглися монополізувати повітряні перевезення над Латинською Америкою…
Двадцять четвертого лютого 1938 року командувач армійською авіацією ЗДА в інтерв’ю газеті «Івнінг паблік лідер» заявив, що в Південній Америці є чимало співчуваючих Дойчланду людей, які цілком здатні підготувати аеродроми й заготувати достатньо бомб та пального. Так, щоб при вторгненні дойчів у Латинську Америку передати все це хітлерівцям.
Керівництво Третього Райху досить вправно підігрівало такі чутки. В квітні 1938 року було виконано блискучу психологічну операцію. Хітлер закликав усіх дойчів, які мешкають на чужині, проголосувати на виборах до рейхстагу. Для цього було надіслано кораблі із скриньками та бюлетенями для голосування до берегів південноамериканських країн. Вони ставали на якір за межами трьохмильної прибережної смуги, таким чином не порушуючи закону. А місцеві дойчі на катерах та суденцях діставалися на ці кораблі щоб проголосувати.
Нібито нічого особливо – тим часом переконаність щодо страшної та всюдисущої агентури Хітлера знов посилилася.
«Скрізь, де існувала свобода слова, люди мали можливість читати про дойчську п’яту колону повідомлення у газетах, або чути про це по радіо. Спочатку такі повідомлення з’являлися інколи – кілька разів на рік; з 1938 року такі повідомлення друкувалися ледь не щотижня, а потім майже щодня. Зміст багатьох газетних дописів не лишав глибокого сліду у свідомості людей; їх тимчасово забували, але вони не зникали зовсім із пам’яті», – пише де Лонг (Л. де Йонг. «Немецкая пятая колонна во Второй мировой войне» – Москва, издательство иностранной литературы, 1958 г., стор. 85-86).
Таким чином Хітлер здобув невидиму, але вельми важливу перемогу. Третій Райх для цілого світу перетворився в найнебезпечнішого супротивника. Хоча його військова потуга зовсім не була страшною: чисельність військово-повітряного флоту була невеличкою, малося два десятки підводних човнів, загалом військово-морський флот за бойовим складом кораблів був третього розряду. Не було жодного авіаносця, перспектива ядерної зброї обговорювалася тільки в колі фізиків-теоретиків. Не було ще а ні крилатих ракет Фау-1, а ні балістичних ракет Фау-2. Не було жодного бомбардувальника, що міг дістатися ЗДА через океан. «Юнкерси» та «Хейнкелі» були лише фронтовими бомбардувальниками із радіусом дії й бомбовою вантажністю, достатньою лише для ризикованих рейдів до Великої Британії. Радіус дії дойських винищувачів навіть за стандартами того часу вважався замалим. Чисельність донської агентури в інших країнах також вельми перебільшувалася.
Тим часом західний посполитий дрижав від жаху! Від жаху перед тим, що він стане жертвою або страхітливої мережі дойчських шпигунів, саботажників та отруювачів, або загине від граду бомб із небес.
Які тільки можна собі уявити сценарії різних напастей та катастроф було вбито у підсвідомість західної людини ще до початку справжньої війни. Це певним чином нагадує сучасні події. Сценарії із використанням пасажирських літаків як крилатих ракет для терористичних ударів було використано в кількох книгах та фільмах Голівуду задовго до вересня 2001 року. Такий сюжет використовували Стівен Кінг та Том Кленсі. З сімдесятих років література, кіно й телебачення всіляко описували можливі плани терористичних нападів на ЗДА, або Європу – біологічних, хемічних, комп’ютерних – усі ці страхітливі сценарії із вибухами реакторів атомних станцій й небезпечних хемічних виробництв, руйнуванням систем електропостачання, гребель на річках… .