Абсолютна зброя. Основи психологічної війни і медіа-маніпулювання – Вступ – 1

До уваги читачів пропонується переклад вельми цікавої книги «Абсолютна зброя. Основи психологічної війни і медіа-маніпулювання» автором якої є професор МГІМО МЗС Росії Валєрій Соловєй. Будь-хто з нас – якою б досвідченою і розсудливою людиною він себе не вважав – у будь-який момент може стати об'єктом і жертвою пропаганди. ЗМІ маніпулюють нами щодня за допомогою інструментарію, що знаходиться поза сферою моралі і цінностей. Зрозуміти це явище допоможе книга «Абсолютна зброя», яка вперше зробила надбанням громадськості закритий курс лекцій МГІМО (У) МЗС Росії. Політичний аналітик, відомий публіцист і громадський діяч, доктор історичних наук Валєрій Соловєй розкриває основні способи, цілі і завдання медіа-маніпулювання, пояснює, чому ми так легко піддаємося дії пропаганди. На актуальних прикладах демонструє основні методи, технології і техніку пропаганди. Ця книга звільняє від багатьох ілюзій і відкриває можливість більш тверезого, хоча й гіркого погляду на дійсність. Вона важлива і корисна всім, хто хоче зрозуміти дію пропаганди, навчитися їй протистояти або використовувати. Особливо корисною ця книга – для українців, які щоденно мають справу з ворожою російською пропагандою.

Валєрій Соловєй:

«Моїм студентам – з любов'ю і надією

Передмова

Своєю появою на світ Божий ця книга зобов'язана трьом обставинам: моєму поважаному інституту – МГІМО, моїм друзям і знайомим по соціальних мережах і, до великого жалю, кривавій війни в Україні.

У 2008 р., незабаром після швидкоплинної так званої п'ятиденної війни між Грузією і Росією за контроль над Південною Осетією, ректор інституту попросив мене підготувати для наших студентів спеціальний курс, який знайомив би їх з базовими навиками медіа-маніпулювання. Цей цілеспрямований інтерес, як неважко здогадатися, був викликаний тим, що, на поширену думку, вигравши у військовому відношенні, Росія програла інформаційну війну.

Оскільки мене і до цього доручення вельми займали – теоретично і практично – подібні сюжети, то я сприйняв його не без задоволення і виконав з легкістю. Спочатку медіа-маніпулювання займало лише частину читаних мною в інституті курсів. Проте досить швидко з'ясувалося, що саме ця частина найбільш важлива для розуміння студентами актуальної політики і придбання практичних навичок, а також сприймається ними з наростаючим інтересом.

Інтерес підігрівався подіями, які відбувалися в світі: «арабською весною» і політичними протестами в Росії кінця 2011-2014 рр., в ході яких зі всією очевидністю виявилася важлива роль соціальних медіа в політичній мобілізації і пропаганді.

Революційний переворот в Україні і запекла війна, що почалася за ним, дали поштовх ренесансу пропаганди. Зіткнення пропагандистських картин світу, небачена досі запеклість мас-медіа, перетворення їх на психологічну зброю різко підсилили попит на розуміння механізмів того, що відбувається і забезпечили мирні університетські штудії безліччю актуальних прикладів.

Чесно скажу, я і мої студенти вважали за краще б обійтися без подібної актуалізації. Приріст професійного знання у прямому розумінні слова був сплачений кров'ю і стражданнями безневинних людей.

Окрім університетської кафедри і академічних занять, я веду аккаунти в соціальних мережах. І досвід спілкування в них насамперед у Фейсбуці показав, що навіть освічені і недурні люди беззахисні і безпорадні перед професійною пропагандою. Особливо ефективна пропаганда у військовий час: вона не вбиває людей, зате сіє хаос, деморалізує волю і вражає свідомість. В цьому відношенні пропаганда схожа на зброю масового ураження.

Загалом, все сходилося на тому, що оформилася не тільки і не стільки навчальна, але перш за все невідкладна суспільна потреба. Треба було допомогти людям розібратися у дії пропаганди, навчити їх розуміти її і при необхідності використовувати її механізми.

Ми боїмося або насторожено ставимося до того, чого не розуміємо. Думаю, це стан безпорадності, розгубленості і образи пам'ятний всім по дитинству. Знання про технологію і техніку медіа-маніпулювання позбавляє від паралізуючого страху і ціпеніючої беззахисності перед пропагандистським катком, який прасує психіку.

Чітким сигналом затребуваності такого знання став успіх відеозапису лекції, прочитаної мною в квітні 2014 р. для студентів одного з пітерських ВНЗ. Майже годинна лекція «Як дивитися новини під час війни» набрала більше півмільйона переглядів на відеохостингу Youtube  (). (Користуючись можливістю, хочу публічно подякувати невеликий пітерський канал Nevex tv. і особисто Тетяну Маршанову за цей запис і його розповсюдження.)

А масове бажання студентів писати дипломні роботи про пропаганду, про зразки інформаційного протистояння в Україні й у зв'язку з Україною укріпило мене в намірі підготувати книгу про медіа-маніпулювання.

Книга, яку тримає в руках читач, в основному повторює логіку і структуру навчального курсу для студентів одного з факультетів МГІМО-університету. Хоча, окремі технологічні і технічні аспекти медіа-маніпулювання в ній опущені. Деякі знання – назву їх услід за Пельовіним «бойовим НЛП» – не варто пускати в широкий і безконтрольний обіг.

По жанру книга об'єднує підручник, науково-популярне видання (те, що на Заході називають non-fiction) і практичну допомогу. Вона адресована не тільки студентам і може бути використана не тільки в навчальних і просвітницьких цілях. Книга корисна і навіть необхідна всім, хто хоче зрозуміти пропаганду, протистояти пропаганді і/або зайнятися пропагандою.

Річ у тому, що технології і техніка інструментальні, вони перебувають поза сферою моралі і цінностей. Їх можна використовувати як в благих, так і в антигуманних цілях. Це як літак: до місця призначення на нім можна доставляти пасажирів і вантажі, а можна – бомби. Все, що стосується медіа-маніпулювання, спочатку етично сумнівно, якщо не виразитися сильніше і визначніше.

По медіа-маніпулюванню і пропаганді написано багато. Практично все опубліковане (а також багато чого вельми цікавого і важливого з неопублікованого й такого, що не має шансів бути обнародуваним) російською й англійською мовами мною було прочитане або уважно переглянуте. Я утримаюся від історіографічного огляду, тим більше що переважна більшість книг і статей в значній частині повторюють одна одну. Згадаю лише дві роботи, які можна назвати протилежностями.

На мій смак, найтямущіша, ґрунтовніша і найменш ідеологічно ангажована робота про медіа-маніпулювання належить перу американців Еліота Аронсона й Ентоні Пратканіса («Епоха пропаганди: Механізми переконання, повсякденне використання і зловживання»; є декілька видань російською мовою).

Вельми відома в Росії книга Сєргєя Кара-Мурзи «Маніпуляція свідомістю» являє собою яскравий зразок того, як фантасмагорична методологія – химерна суміш марксизму і конспірології – повністю знецінила розлогий зміст. Як я вже не раз переконувався, марксизм радянського ізводу руйнує інтелект.

В цілому, за деякими виключеннями, вітчизняна література про пропаганду і медіа-маніпулювання як джерело натхнення і магістральної ідеї охоче використовує саму розгнуздану конспірологію. Це апріорі знецінює подібну літературу. Не можна ж серйозно ставитися до «професорів», які впродовж півтора десятків років обіцяли «крах долара» і «розпад ЗДА». Народжувати подібні «перли» здатний лише смерковий або делірійний розум.

У своїй книзі я уникав зайвого теоретизування соціологічної властивості. Не вбачаю особливої користі для читачів в порівняльному знанні концепцій пропаганди. Коли будинок обійнятий пожежею, треба рятуватися і гасити вогонь, а не задаватися питаннями про його хемічний склад і причини спалаху. За теперішніх часів знання пропаганди і про пропаганду повинно носити не споглядальний і теоретичний, а практико-орієнтований і інструментальний характер.

Для розуміння природи медіа-маніпулювання принципово важлива не соціологія, а когнітивістська психологія. Саме зусиллями психологів-когнітивістів дано пояснення, чому людська психіка сприйнятлива до пропаганди й яким чином ми раз по раз потрапляємо в пастки маніпуляторів.

Технології і техніка медіа-маніпулювання описані і класифіковані вже без малого як століття. Я відібрав ті з них, які найбільш ефективні, використовуються частішим за інших, і розкрив їхню дію на актуальних прикладах. Самі по собі технології і техніка вельми прості, що природно: ефективні прийоми за своєю суттю зазвичай прості, складні речі важко відтворні, а тому малоефективні.

Не варто змішувати ефективність із зовнішніми ефектами. У пропаганді все повинно працювати на кінцеву мету, «трюки» поза стратегічним контекстом можуть бути красиві, але безглузді і навіть контр-продуктивні.

Актуальні приклади – це реальність сучасної Росії і війни в Україні. Було б безглуздо в книзі, написаній російською мовою і адресованій російськомовним читачам, оперувати прикладами З’єдинених Держава і Західної Европи та струшувати архівний пил з пропагандистських операцій давно минулих днів. Хоча зарубіжні і окремі історичні приклади мною теж приведені.

Важливо розуміти і завжди пам'ятати, що технології і техніка маніпулювання носять універсальний характер, їх застосування не залежить від характеру політичного режиму і міри свободи масмедіа. Більш того, саме в плюралістичному політичному і медійному середовищі використовуються найвитонченіші технології.

Я щиро вдячливий друзям і знайомим з владних інституцій і керівництва російських ЗМІ, які відповіли на мої незліченні питання і висловили цінні зауваження про рукопис книги. Через властиву їм скромність ці люди вважали за краще залишитися неназваними.

Моя велика сім'я стоїчно виносила постійну поглинутість чоловіка, батька, сина, брата й дядька інтелектуальними штудіями. Я вдячливий їй за терпіння і розуміння.

Студенти не тільки надихали мене щодня, а часом і щогодини (окрім блаженного липня і серпня!) своєю тягою пізнання і освіжаючим неуцтвом одночасно, але і написали низку цікавих дипломних робіт, матеріали яких використовувалися в книзі.

Із задоволенням назву імена молодих людей, які проявили дослідницьку жилку й інтелектуальну зацікавленість. Це Алія Заріпова, Данієла Істратій, Міхаіл Пантюшов, Марія Прокофьєва і деякі інші.

Дипломні роботи Юрія Анцифєрова, Аліни Іванової і Артьома Тюріна послужили важливу службу для сьомого розділу книги, присвяченого маніпуляціям в Мережі і соціальних мережах. Ці славні випускники МГІМО-университета можуть з повним правом вважати себе за її співавторів.

Друзі і знайомі по соціальних мережах, насамперед по Facebook,  стимулювали мене тоді, коли засинали студенти.

Персонально я хочу подякувати:

Єлєну Бикову, що прищепила мені інтерес до соціальних мереж;

Анну Ломагіну, що примушувала не забувати Ніколая Гумільова;

Марію Гурскую – за те, що була.

Проте як би то не було значною співучасть в книзі тих або інших людей, вона написана мною, і лише мною, і я несу інтелектуальну відповідальність за цю працю від першої до останньої строчки.

Шановне видавництво «ЕКСМО» люб'язно погодилося винести мої «праці і дні» на широкий суспільний огляд, за що я йому щиро вдячливий.

Лещу себе надією, що книга збудить інтелектуальний інтерес і спонукає хоч би деяких читачів задуматися над нібито самоочевидними речами. Мир не такий, яким він здається!»

Переклад здійснено за:

«Абсолютное оружие. Основы психологической войны и медиаманипулирования»: Эксмо; Москва; 2015 ISBN 978-5-699-83914-8

Далі буде:

P.S. ЕРеФія є уособленням всесвітнього зла й має припинити існування…