Московія. Чечня – Інгушетія: Нове загострення.

Як би не запевняли всілякі офіційні особи і пропаганда, що питання з територіальною суперечкою між Чечнею й Інгушетією не є суперечкою, і взагалі – все вже вирішено полюбовно, ситуація заходить на нове коло. Конституційний суд Інгушетії визнав закон про нове територіальне ділення не відповідним республіканській конституції, парламент збереться днями і вирішуватиме питання про скасування закону…

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

*

Технічно причина в тому, що подібного роду рішення має бути ухвалене на референдумі. Що, до речі, виглядає розумним і логічним. Але як завжди, тут є декілька проблем. По-перше, в сучасній московії референдум – справа практично нечувана, в окремих випадках за спробу його проведення можна отримати повновагий кримінальний термін. Та навіть не спробу – а саму постановку питання. Народу в сучасній московії наказано лише захоплюватися мудрими вирішеннями вождів, але допускати його до управління країною – це державний злочин.

По-друге, очевидно, що настрої в Інгушетії роблять підсумки референдуму відомими до його проведення. Сфальсифікувати їх можна – але з наслідками буде вже зовсім погано. Виникає ризик неконтрольованого загострення ситуації.

У такій обстановці хочеш не хочеш доведеться якось проявити себе федеральному центру, який до цього намагався всіма силами дистанціюватися від того, що відбувається, – дуже явно виникає враження втрати контролю над чеченським керівництвом, яке вже не приховує своїх амбіцій в регіоні. Втім, рано чи пізно все одно загнана під килим суперечність спливла б. Раніше або пізніше – навіть неважливо. Важливе те, що чергове «досягнення» Путіна – «мир» на Північному Кавказі – виявилося такою ж брехнею, як і все, до чого має стосунок нинішній президент. «Мир» по суті був і залишається просто відкупом, виплатою дані в обмін на видимість лояльності. Нічого іншого за політикою «заспокоєння» Путіна в регіоні немає і бути не може – здичавіння цієї московської околиці дійшло до межі, за якою лакувати дійсність вже просто неможливо.

Нічого дивовижного, до речі – в ході загальної деградації країни темпи архаїзації околиць завжди вище середнього по лікарні. Це справедливо для будь-якої вмираючої соціальної системи. Північний Кавказ, який нестримно провалюється в середньовіччі, вже живе у відповідній йому парадигмі, де територія стає одним з ключових ресурсів, а тому територіальні спори і захоплення перетворюються на норму.

Трігером є криза в самій московії. Навіть якщо Кремль і продовжує справно виплачувати всю дань в повному об'ємі, це викликає цілком очевидний конфлікт з іншими елітними кланами і мафіозними угрупуваннями при владі, які вважають себе обділеними. Конфлікти загострюються, що вимушує чеченське керівництво нарощувати свою ресурсну базу, готуючись до елітної війни вже на новому рівні.

Цілком можливо, що територіальна суперечка спровокована або використовується супротивниками Кадирова, щоб ослабити його позиції, оскільки тепер створено принциповий конфлікт: відступити Кадиров не може, це буде для нього особисто прямою втратою репутації і досить важкою апаратною поразкою, але захоплення території силою поставить Кремль перед найсерйознішою кризою.

Ситуацію намагається врятувати Евкуров, який заявив, що конституційний суд Інгушетії не може скасувати договір про кордон, проте тепер він вимушений апелювати до федеральних властей, який самоусунулися від подій. Чого Центр якраз і намагався уникнути всіма силами. Тепер будь-яке рішення в Москві (або Петербурга, якщо питання розглядатиметься КС московії) буде конфліктним з різко збільшеними ризиками і невизначеностями.

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.