Просто вражаюче: як змінилася українська армія за чотири роки – Anti-colorados


З сукупності інформації, яку вдається отримувати з дуже різних відкритих джерел про те, як змінюються наші збройні сили, можна зробити висновок, що вони змінюються в дуже високому темпі і в правильному напрямі…
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
Звичайно, будь можливість витрачати саме на потреби оборони, а не безпеки і оборони 5% ВВП, ця швидкість була б куди вище, але з іншого боку, зміни повинні відбуватися з людьми, залізом і самою системою збройних сил на концептуальному рівні. Відрив будь-якого сегменту далеко вперед від решти не підвищить ефективності всіх збройних сил.
Виходячи з цього можна сказати, що вкрай важливою змінною цієї формули є людський чинник. Причому, це настільки багатогранна тема, що їй можна присвятити величезну статтю, але ми обмежимося всього декількома штрихами. Армія, як і будь-яка інша державна структура, є зрізом суспільства, яке є прямо тут і зараз. Особовий склад приходить звідти, де живе і все населення країни, несучи з собою багаж знань, забобонів, переваг і переконань і вже з ними він інтегрується в структурі збройних сил.
Люди, звичайно, мінятимуться під впливом того, як і що функціонуватиме в єдиному механізмі армії, бо як там було у класиків: «Буття формує свідомість». За ці чотири роки буття міняється так, як воно не мінялося ніколи. Це стосується матеріально-технічного забезпечення, постачання, харчування й іншого, але це помітно і по якихось речах, які начебто не мають вирішального значення, але дуже показові.
Ті, хто регулярно буває в головному військовому шпиталі на Печерську, починаючи з 2014 року можуть відмітити зміни просто не заходивши в корпуси, де теж багато що змінилося, особливо – устаткування операційних та інших критичних місць, та шикарний ліфт, що хоч би з'явився, в клініці неврології, де тепер не потрібно носити поранених на руках вгору в операційну. Навіть не заходивши в корпуси, можна відмітити інші зміни.
Ми вже не раз писали про те, що частина нашої редакції була присутня в госпіталі в день, коли прийшов перший борт з важкими пораненими, і про те, що з аеропорту їх привезли карети швидкої допомоги провідних приватних клінік столиці. Напевно, це було необхідно тому, що саме вони були укомплектовані всім необхідним, щоб довезти важких пацієнтів.
З одного боку, це було дуже зворушливо, що наші приватні медики не залишилися осторонь і відреагували на цю ситуацію так, як і винні, а з іншої – в госпіталі не було транспорту, яким можна перевозити важкі поранених! Пригадаємо, по території госпіталю їздив трофейний «бусик» Мерседес, фарбований в колір хакі. На нього навіть дивитися було  страшно, особливо, коли він в русі. Ось просто однієї  констатації того факту, що в центральному госпіталі вимушені звертатися за допомогою до своїх цивільних колег за спеціалізованим транспортом, достатньо для того, щоб зрозуміти наскільки все було розвалено, і яке ставлення у керівництва армії було до власних військовослужбовців. Тепер по території курсують спеціально сконструйовані новенькі санітарні машини, яких одночасно вдалося побачити три штуки. Можливо, це – не госпітальні машини, а які належать частинам гарнізону, але ситуація міняється наочно і безумовно.
Окрім цього, вперше розгорнена потужна програма щодо зміни побуту військовослужбовців, особливо в пунктах постійної дислокації. Будуються нові казарми і цілі містечка, вводиться в експлуатацію житло як для офіцерів, так і для контрактників. Причому, все йде по наростаючій. Поступово йде в минуле армійський «хавчик» і частини переходять на цілком гідне харчування, і це вже сприймається як належне, як частина статусу військовослужбовця ЗСУ.
Але найважливіше, на наш погляд те, що наші військовослужбовці відкрилися колегам з дружніх армій, а ті – зробили те ж саме, відносно наших військових і пішов обмін досвідом. Причому, відвертість – велика справа. Наші військовослужбовці в процесі близького спілкування з військовослужбовцями країн НАТО бачать як там влаштовано все, зокрема побут, постачання і забезпечення, і розуміють, з якої ями вибралися ЗСУ і наскільки наблизилися до своїх зарубіжних колег. Важливе те, що ми перестали замітати неприємні речі під килимок, і тепер бачимо, що і як треба робити, щоб підійти до стандартів НАТО, а значить – до створення гідних умов для наших військових. Напевно, велика частина з них розуміє, яких це коштує праць для воюючої країни, а тому – це є основним компонентом стійкості армії.
Безумовно, змінити все і відразу, а особливо під час війни і тим більше в дуже обмежених умовах – величезне досягнення. Але важливо ще і те, що спілкуючись зі своїми західними колегами, наші військовослужбовці, від солдатів і сержантів до старших офіцерів і генералів, вбирають і якісь концептуальні речі, які не були властиві совковій армії, наприклад – планування бойових операцій, використання тактичних прийомів і інших інструментів для виконання поставлених завдань з мінімально можливими втратами. Армії країн НАТО діють за цим принципом на всіх рівнях збройних сил і це є їхнім наріжним каменем.
В результаті, боєць розуміє, що його ніхто марно не поставить в смертельно небезпечну ситуацію, а навпаки, будуть зроблені всі необхідні заходи для того, щоб він залишився живим. Це стосується як засобів захисту, так і планування бойових дій, коли розробляються їхні варіанти у такому вигляді, щоб максимально виключити бійки «кістка в кістку». Це означає, що бойові дії плануються виходячи з принципу «не числом, а вмінням».
Такий стан речей якраз те, що в совці ігнорувалося в принципі, і війська часто діяли в парадигмі «за всяку ціну», а це означає – горами трупів. До речі, ця спадковість залишилася у нашого супротивника, що підтверджують численні приклади їхньої війни в Чечні, в Україні, а зараз і в Сирії. Саме від цього наша армія відходить на численних спільних навчаннях та тренінгах. Тепер же наші військовослужбовці все частіше їдуть до Европи і ЗДА освоювати нову (для себе) техніку й озброєння, які можуть з'явитися у складі наших підрозділів.
Відомо, що в ЗДА вже виїжджали і знову плануються до виїзду групи наших військовослужбовців, які щось там освоюють. Воно і зрозуміло, бо в навчальних центрах країн НАТО є відповідні симулятори для техніки й озброєння різного типу і призначення. У недавньому інтерв'ю П'ятому каналу міністр оборони Степан Полторак проговорився про те, що прямо зараз йдуть переговори з американською стороною про постачання до України гелікоптерів «Апач». Але ми чудово розуміємо, що ці переговори – тло для важливої роботи. Допустимо, ми завтра отримуємо два-три десятки цих ударних гелікоптерів, а літати на них – нікому. Причому, це ж не транспортні машини, а саме ударні, і це означає, що треба не тільки вміти на нім літати, але і застосовувати озброєння, яке є його штатним обважуванням, а це – ракети різного призначення, гармати і так далі.
Зрозуміло, що постачання таких систем озброєнь мають сенс лише тоді, коли вже є персонал, готовий застосовувати це озброєння, обслуговувати і ремонтувати отриману техніку. До речі, Полторак промовив формулу, яка спрацювала в домовленостях про постачання до України турецьких ударних безпілотників. Йдеться про адаптацію виробництва до місцевих умов. Тобто, вже обговорюється можливість будівництва гелікоптерів в Україні. Хай велика частина вузлів і агрегатів поставлятиметься із ЗДА, але Україна вже має власне виробництво гелікоптерних рушіїв, редукторів і лопатей, і тому – випуск бойових гелікоптерів у Дніпрі, наприклад – не така вже й фантастика. Тим більше, що у разі загострення ситуації, Злучені Держави легко можуть передати гелікоптери у вигляді допомоги, без оплати, як це було з Джавелінами.
І головне, все ці чотири роки, окрім стримування супротивника на Сході України, армія посилено готується до бойових дій проти російської армії в тому вигляді, в якому вона розгорнена біля наших кордонів. Хай бойовикам, які знаходяться на окупованих територіях буде сумно, але ЗСУ давно не розглядають їх як головну загрозу або вірогідного супротивника. Їм досить команди «вперед», відданої в понеділок, щоб до неділі закінчити основну частину операції, залишивши заблокованими декілька вузлів опору, які будуть пригнічені ювелірним і неквапливим вогнем. Всі заходи проводяться з розрахунку протистояння кадровій російській армії, звідки б вона не полізла на нашу територію.
І тут важлива ще одна зміна, яка вже відбулася в свідомості наших військових. З росіянами не воюватимуть звичними співвідношеннями «100 танків проти трьохсот танків», або те ж саме з кораблями і літаками. Нехай там росіяни калькулюють, що у них більше: танків, БТР, БМП, літаків, корветів і фрегатів. Україна не виставлятиме фішку проти фішки, але використовуватиме інші засоби. Скажімо так, щоб потопити російський флот в Азовському морі, не потрібна велика кількість кораблів і навіть – не обов'язково на них мати протикорабельні ракети або щось подібне. «Подарунок» може прилетіти з берега і з тим же самим успіхом, якби його запустив цілий есмінець або крейсер. І так – по всіх позиціях.
Ми переможемо просто тому, що ми знаємо кінцеву мету наших військових дій і ми представляємо, які варіанти ми маємо в своєму розпорядженні, щоб добитися поставлених цілей. Знаючи це – можна вибудовувати свою стратегію і тактику таким чином, як вигідно нам і чого не звик мати супротивник, як відповідь. Практика застосування ЗС РФ говорить про те, що вони більш менш успішно діють там, де їм не зустрічається рівноцінного супротивника. По суті, вони воювали з партизанами і мізерними, слабо організованими арміями,  і жодного разу – з розвиненою і тренованою регулярною армією, яка розуміє те, що роблять і можуть зробити росіяни, а головне – знає як цьому протидіяти і вміє це робити так, як ніхто інший.
Що характерно, наші військові це вже теж розуміють, оскільки західні партнери побачили в нових ЗСУ єдину силу, яка здатна ефективно протистояти російській загрозі і перемагати російську армію. Тобто, військові знайшли ту точку опори, з якою їх вже не зіб'ють ані «відпускники», ані кадрові російські військові, а тому – ми переможемо без сумнівів, і з кожним днем і місяцем ця впевненість все міцніша.
Джерело:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.




Коментарі

  1. Хлопці, ціню Вашу роботу, але автопереклад з російської перед публікацією просто необхідно читати самим. І виправляти помилки атвоперекладача. Удачі Вам.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за коментар. Цікаво, що конкретно в цьому тексті Ви мали на увазі. Вдячний за відповідь, Василь Федорів.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Гіперзвуковий всепогодний ударний ракетоносець

Порядок відновлено. З Трампом все зрозуміло. Байден затверджений (Частина 2). Відео штурму Капітолію: «Смелєє, смєлєє… бистрєє, бистрєє…»

Між рядків