Танець на лезі бритви (Частина 2) – Anti-colorados
Але
ж це було ще не все. Україна навідріз відмовилася платити нову ціну, а Газпром –
не приймав платежі за старою ціною і плюс до того, виставив рахунок за газ,
який пішов в окуповані ним же території Донбасу…
Росія
– Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
Насправді, тоді стояло питання про те, що якщо
заплатити нову, вдвічі вищу ціну – означає дією підтвердити анексію Криму,
шляхом підтвердження відсутності оренди Севастополя. Якби такий платіж був
проведений, ми б мали ще тяжчі наслідки, ніж зараз. Ще раз, всі ці події
розвернулися тоді, коли Порошенко ще не був вибраний президентом, а тому –
покладання на нього відповідальності за кризу саме в газовому секторі – пряма і
неприкрита брехня.
Тоді
Нафтогаз запитав допомоги в однієї з яскравих юридичних компаній столиці та дала
згоду консультувати безкоштовно і готувати позов до Стокгольма. Поки працювала
«на два будинки», до Москви пішла інформація, в результаті якої саме Газпром
подав позов першим, на ті самі 55 мільярдів доларів, які виникали з умови «бери
або плати», схвалені нашою бадьорою старенькою.
До
речі, цей боржок бабусі не пробачили й чекають, щоб вона влізла в перше крісло
України для того, щоб розрахувалася за все, і за вказану вище суму – зокрема. У
неї просто немає виходу, інакше буде погано і їй і її талановитій сімейці.
Загалом,
для того, щоб вступити в бійку з супротивником, який мав купу вух і очей в
Україні, частина юридичної компанії перейшла в штат Нафтогазу, де був
організований повний режим мовчання. Ще раз вдумаємося, на кону стояло майже 60
мільярдів доларів і майбутнє України. Газпрому просто треба було розвалити наш
захист і купити хоч би кількох з 40 присвячених в справу, щоб забити в позов
декілька мін, які можна висадити, у разі негативного результату. Це могли бути
дрібні недоречності процедурного характеру, які можна було б використовувати
для заперечування негативного рішення.
Таким
чином ця команда: а) не мала права на помилку, б) не мала права допустити
щонайменший витік. Загалом, для України це була гра ва-банк. Та ж сама війна,
тільки іншими засобами. Візьміть наш сьогоднішній бюджет і відніміть з нього 60
млрд. доларів і подивитеся, що з цього вийде. Але у разі програшу, ми повинні
були б платити за газ, спалений в Лугандоні, а самі вимушені були б
продовжувати купувати його за найвищою ціною в Европі. Будь-хто може взяти
калькулятор і подивитися на те, що виходить, де була б наша армія і наші кордони?
І
ось ці люди впряглися в справу, масштабу якої ніхто й ніколи в Україні просто
не бачив і не чув. Мало того, таких сум ніхто і ніколи у Газпрому не вигравав.
Ці ж юристи розробили позиції України, щоб своїми платежами не дати
супротивникові підстав використовувати їх як факт згоди з анексією Криму і
окупації частини Донбасу.
Як
тепер відомо, наша команда була впевнена, що вдасться відбити суми, виставлені
Газпромом за газ, поставлений на окуповані території. Десь жевріла надія, що
може вийти скинути ярмо «бери і плати», хоча там було все складно хоч би тому,
що ще ніхто не вигравав такий величезний позов саме з такими умовами договору.
А ось про перерахунок ціни на поставлений газ і відповідно – транзит, були
просто мрії. Наскільки можна зрозуміти, головним завданням, саме в цьому вузлі,
було отримання судового рішення, яке зобов'язує Україну платити певну суму.
Тобто, платежі за рішенням суду вже не могли б трактуватися як добровільні, що
давало б непряме визнання анексії Криму.
І
ось ця команда жодного разу не оступилася. На відміну від інших справ, коли
помилку можна якось виправити в апеляції, тут помилятися було не можна просто
абсолютно. Навіть неправильно поставлена кома могла привести до катастрофи
України. Ну і можна уявити, які пропозиції робилися хоч би кільком з членів
цієї команди. Співпраця з супротивником могла б принести стільки грошей, що
вистачило б і дітям і внукам. Але ні, спрацювали чисто і на максимальний
результат.
Ще
раз, такої гігантської суми в Україні не відігравав ніхто, за всю її історію.
Ніхто не громив Газпром так, як це зробив Нафтогаз, за всю його історію і
головне – створений прецедент, оскільки Газпром нав'язав договори з умовою
«бери або плати» не тільки Україні.
І
ось тепер, як в тому анекдоті, Газпром тихенько ходить по Европі, боячись
кашлянути. Дає знижки і прикидається пухнастим зайцем, бо знає, що інакше,
прецедент Нафтогазу може використовувати будь-яка країна і тоді йому буде
зовсім сумно.
І
ось бабуся, яка ще 20 років тому розповідала про те, як їй важко далася довіра
Газпрому, просто визвірилася на Нафтогаз, який по суті – зробив диво і витягнув
Україну з бездонної боргової ями. Загалом, все стає на місце, якщо прийняти
одне просте допущення: вона – давно не наша бабуся, а зовсім чужа і працює вона
на тих, хто намагався розірвати Україну на шматки, одночасно занурюючи її до
боргової ями, викопаної все тією ж старенькою.
Загалом,
уявляючи об'єм роботи і те, в яких умовах довелося працювати «стокгольмській
команді» вважаю, що премії вони заробили заслужено, а результат їхньої роботи
ще стане легендою й увійде до підручників не тільки економіки, але й історії
України. По суті, це був захоплюючий танець на лезі бритви.
P.S.
Можливо ми щось упустили, але в принципі, розповідь колеги підтверджується темі
даними, які були у відкритому доступі. Отже ми схильні вірити всьому почутому.
Джерело
російською:
Частина – 1:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно
знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім
запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар