Московія – Сирія – Туреччина. Триває війна без оголошення війни. Відео.
Запчастина від іхтамнєта
Турецько-сирійський
конфлікт завис у вищій точці. Ердоган і Путін спілкуються телефоном. Поки йде
спілкування, турецька армія від щирого серця і зі всіх стволів поливає позиції
сирійців…
Росія
є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.
*
НАТО
зайняло поки проміжну позицію. З одного боку, лунають обіцянки укріпити ППО
Туреччини, з іншого – лунають заклики до мирного врегулювання і зниження
ескалації.
Звичайно,
Туреччина абсолютно не горить бажанням офіційно оголошувати війну. Навіть Сирії.
Навіть не зважаючи на очевидну багатократну перевагу в силах, техніці,
ресурсах. Але нічний градус військового психозу був дуже високий, щоб спустити
все на гальмах. Тому оголошення війни немає, але бойові дії ведуться вже не
ховаючись. Ердоган залишає собі можливість відійти назад. Що, до речі, розумно –
будь-який притомний політик ніколи не закриває за собою всі двері, залишаючи
простір рішень максимально широким. Тільки повний бездара діє не оглядаючись,
хай це і дуже подобається електорату. Ну, або його заганяють в кут набагато
досвідченіші і розумніші супротивники.
Теоретично
у кризи все ще залишаються два виходи. Перший – все залишиться як є, в
інциденті буде звинувачений Асад, туркам дадуть можливість від душі двійко днів
постріляти по Асада. Врешті-решт, хто там рахуватиме тубільців? Після чого всі
повернуться до звичайних справ.
Правда,
в цьому випадку потрібно буде знову домовлятися по нових лініях розмежування і
гарантіях. Чудово розуміючи, що обидві сторони сплять і бачать, як би обдурити
партнера.
Другий
варіант – війна. Обмежена, звичайно. Туреччина у такому разі ставитиме перед
собою мету видавити сирійські сили (що б під ними ні розуміти) назад за лінію
наглядових постів. Це не рішення, оскільки ключова суперечність залишається:
хоча Асад і не признається як легітимний президент Сирії, але і у Великого
Ідліба немає статусу. Не тільки міжнародно визнаного, а взагалі ніякого.
Вирішити суперечність технічно можна: є прецедент Косово, є прецедент Південної
Осетії і Абхазії. Досить провести плебісцит на цій території, оголосити про її
незалежність і визнати новий суб'єкт міжнародного права. Врешті-решт, у
Туреччини є своя власна Абхазія – Республіка Північний Кіпр.
Нюанс
в тому, що відособлення Ідлібу і створення незалежної території поставить
питання перед Туреччиною про визнання Асада і головне – курдської автономії на
сході Сирії. Логіка моменту вимагатиме цілком адекватного підходу до всіх трьох
частин розділеної Сирії. А Туреччина не бажає ані визнавати Асада, ані тим
більше погоджуватися з курдською незалежністю. Логіка турок зрозуміла – Асад
тримається виключно на російських та іранських багнетах і жорстокому терорі
охранки на «своїй» території. Підуть іноземці – режим в Дамаску звалиться. І
тоді Ідліб стане точкою збірки нової Сирії. У незалежного Ідлібу такої
можливості не буде.
А
тому нинішнє невизначене становище є єдино прийнятним виходом, але цю
невизначеність потрібно утримувати, і утримувати такий же невизначений час. У
хисткій і постійно змінюваній рівновазі.
У
тому і парадокс ситуації навколо північної Сирії – у проблеми немає ніякого
іншого рішення, окрім військового, але військове рішення набагато менш прийнятне
й ефективне ніж політичне, шанс на яке є в майбутньому. А тому варіантів немає –
потрібно тримати ситуацію як є.
Найбільш
вірогідний результат переговорів Путіна і Ердогана – це згода на те, що
відповідальність за загибель турецьких військових буде покладена на Асада. Хоча
офіційні турецькі особи за цю добу зробили низку заяв, з яких однозначно
виходить, що турки чудово знають, хто саме атакував їхній конвой насправді.
Підписатися на цей ресурс можна тут:
Росія
є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім
запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар