День Небесної Сотні (Частина 1)

Сьогодні – день пам'яті Небесної Сотні, і напевно, на цей раз він сприймається трохи незвично, а саме – ширше і глибше. Цього дня є можливість зупинитися і задуматися над поняттями, якими ми часто оперуємо, але рідко замислюємося саме про сенс, який вони містять. Наприклад – свобода і смерть. Насправді, вони йдуть рука в руку і тут все дуже просто, якщо дивитися на ці поняття разом, як цього дня, коли вони злилися разом…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

В тому і річ, що ця простота виникає в такий день і її, цю простоту, хтось демонструє, віддаючи своє життя. Полягає вона в елементарній послідовності цих понять. Якщо першою стоїть свобода, то це означає, що ти готовий заплатити за неї своїм життям, що означатиме смерть. І навпаки, якщо першим стоїть життя, то у такому разі, свобода легко і непомітно йде, а часто ти її сам виганяєш, щоб вона тобі не заважала жити.

Здавалося б, все просто і лінійно, тільки ось в цій формулі міститься важливий парадокс. Як тільки ти ставиш своє життя вище свободи, то ти готовий втратити і часто дійсно втрачаєш, всю свободу. Зокрема свободу розпоряджатися своїм життям і смертю. Підсумком може стати кат, якого ти побачиш останнім в своєму житті. Тобто, ти пожертвував свободою на користь життя, а втратив і те, й інше. Цей парадокс проілюстрували мільйони наших співвітчизників, які відмовилися від боротьби за свободу, хоч в якійсь мірі і формі.

Виходячи з цієї точки зору, смерть в боротьбі за свободу не найгірше, що може трапитися з людиною. І якщо вже міркувати про смерть, то смерть в бою, тому самому, роковини якого ми сьогодні переживаємо, або в тих боях, які були за цим боєм, напевно, має більший сенс, чим смерть на лікарняному ліжку від КОВІД. У бою, за порогом життя, герой залишає за собою простір свободи для тих, хто виживе, а померлий на ковідному ліжку, залишає його для наступного, кого скосив смертельний вірус.

Ми не раз звертаємося до теми фінальної фази Майдану і щоб не повторюватися, пропонуємо дещо інший аспект цього явища. Сьогодні вже було і буде багато промов і текстів, присвячених цій героїчній сторінці нашої історії. Частина з них від душі, а частина вимушені і блюзнірські. Загалом, нічого нового, так було завжди, але ми приведемо лише слова Пороха, а поміркуємо про інші слова, які тут не приводитимемо через максимальний ступінь презирства до тих, хто їх промовляє або пише. Отже – Порох:

«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні – тих, для кого Україна, Свобода і Гідність були понад усе. Тих, хто мав вогонь у серці. Тих, хто під захистом дерев’яних щитів і озброєний лише бруківкою вийшов проти снайперських куль. Тих, хто загинув, щоб ми могли самі вирішувати, як жити на власній вільній землі.  Зараз, коли ворожа п’ята колона всередині України знову штовхає нас в обійми одвічного ворога, особливо важливо не забувати ціну Свободи і Гідності! 

Слава Україні і Слава її Героям! Ми пам’ятаємо…»

При цьому, ми чудово пам'ятаємо, що на сцені Майдану політичні величини з'являлися в ті епізоди, коли там було відносне тихо і багатолюдно, коли була аудиторія. Ну а сам Майдан жив, діяв і вмирав без них. Це не добре і не погано, просто так було і напевно, інакше бути не могло з різних причин. А ось поміркувати варто трохи про інші слова і вчинки, співставивши те, що робили ті, що говорять їх в цей самий день 2014 року. Ceterum censeo Moscovia esse delendam.

Далі буде.

Джерело російською:

https://defence-line.org/2021/02/den-nebesnoj-sotni-chast-1/

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!