Двійко слів про найманців (Частина 1)

З серії «Проти ночі»

Ще в старі часи, коли ніяких Женевських конвенцій не було, все ж таки існували неписані правила ведення військових дій і зокрема, вони стосувалися того, що робити із захопленим супротивником. Тільки у окремих випадках, коли супротивник показав себе якось підло, його могли вбити, а в інших випадках всім було зрозуміло, що боєць підкоряється наказу і якщо валятиме дурня в бойовій обстановці, його вб’ють свої ж…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

*

Ну і плюс до того, були ж і традиції ведення війни, де справа була поставлена, в основному, досить гуманно, як для бойової обстановки.

Але таке ставлення було до військових, які входили до складу саме офіційної армії супротивника, а ось всіх, хто діяв не від імені государя, а з власної волі, вбивали без сумнівів і жалю. Таке ставлення було засноване на тому, що хтось із власної волі вирішив сам собі заробляти на життя вбивствами і пограбуваннями. А раз чоловік став на такий ризикований і відважний шлях, то у разі невдачі, він отримував ціну свого ризику, зазвичай з зашморгом на шиї.

Саме з цієї причини вважалося, що взятий у полон під час бою  морський пірат не підлягає ніякому іншому покаранню, окрім страти. Його могли просто скинути за борт, із зв'язаними руками і ногами, а могли спочатку повісити на реї у виховних цілях, щоб матроси могли запам'ятати, чим закінчується піратська вольниця. Те ж саме очікувало і учасників сухопутних банд. Їх розвішували вподовж доріг, на яких вони промишляли, як демонстрацію справедливої відплати для тих, кого вони тероризували і знову ж таки для демонстрації того, що буде з охочими вступити на цей шлях. Причому, на суші таких діячів страчували довго і вміло, іноді – з ранку й до вечора, катуючи їхні тіла так, щоб засуджений був у свідомості якомога довше. Гревська площа в Парижі, біля нинішньої будівлі Мерії, побачила безліч таких заходів.

Але час йшов, мінялися смаки й вдачі, тільки ставлення до подібної публіки залишилося таким же негативним. Женевська конвенція, яка регулює правила ведення бойових дій, вже чітко розклала ролі всіх хто так чи інакше бере участь в бойових діях і тепер страти військовополонених недопустимі, оскільки в мить, коли комбатант перестає битися, на нього розповсюджуються всі основні права людини, якими володіють і не комбатанти. А ось найманці винесені за рамки цих правил. На них не розповсюджуються правила ведення бойових дій, та вони й самі їх не дотримуються. Якщо вони не належать до лав регулярній армії, а виступають на свій страх і ризик, то у такому випадку їх не потрібно брати в полон взагалі. Вони підлягають знищенню на місці і ніхто не зможе пред'явити претензію тим, хто знищив найманців. Тому класичні варіанти приватних воєнізованих компаній не повинні використовувати своїх співробітниках на полі бою і максимум, що їм доручають – займатися озброєною охороною чогось або когось. Якщо ж ПВК створена прямо для того, щоб брати участь саме в бойових діях, то весь її особовий склад є  потенційними смертниками, оскільки в цьому випадку, вони не мають жодних прав, у тому числі й права на життя. Ceterum censeo Moscovia esse delendam.

Далі буде.

Джерело російською:

https://defence-line.org/2021/03/para-slov-o-naemnikax-chast-1/

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!