Про масло. Відео.

Будівля не сильно постраждала й із її верхнього поверху відкривався прекрасний краєвид на центр міста. Величезні вікна давали можливість мати панорамний огляд і напевно, кращого місця для огляду важко було придумати. Вони розташувалися тут не довше за годину тому…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Невеликий штаб, з якого могло здійснюватися тільки загальне керівництво, а конкретно військами керували воєначальники, яких тут не було. Після того, як вони сюди ввійшли і на швидку руку розмістилися, якийсь час стояв шум і веселі жарти, хтось когось шкилював, але потім в темне, освітлене лише принесеними ліхтарями приміщення, почали долітати яскраві спалахи ззовні. До ранку було далеко, оскільки це швидше був пізній вечір і попереду вже не повинно було відбуватися якихось крупних бойових дій. Правда, двійко хвилин тому будівля гарненько здригнулася, але звуку вибуху не було, а тому на це ніхто не звернув уваги.

Але зараз, коли через скло явно почала пробиватися заграва великої пожежі, всі якось разом стихли і хтось свистячим шепотом видавив з себе: «Не може бути! Знову!». Наполеон поволі, важкими кроками підійшов до самого вікна і впився очима у видовище пожежі. Хтось за його спиною швидким шепотом сказав: «Не заважайте йому, нехай сам подивиться, він до цього йшов стільки років».

І дійсно, в цьому видовищі було поміщено дуже багато. Він згадував загиблих на цій війні як на полі бою, так і поза ним, у шпитальних палатах, а хтось пішов у вічність і в куди більш гірших умовах. Вихором проносилися ті страшні моменти, коли відчай майже змітав свідомість і здавалося, що вже немає виходу, а потім згадував, як зібравши всю свою волю, вирішував – відступати нікуди і закінчити свої дні в бою – не найгірший кінець життя.

Загалом, він дивився з жадністю людини, яка з останніх сил вибралася до води, десь посеред пустелі і припала до неї, не в силах напитися і відірватися. Попереду і трохи внизу палахкотів Кремль. Горів якось не природно яскраво і ось вже орли на баштах почали перетворюватися на підсмажених курчат, а біля самого муру, можна було розглянути людей, які витягнули з того мавзолею, що чадить чорним димом, саркофаг і відкривши його, побачили чи то гриль, чи то дивовижне тушковане блюдо.

А двома годинами раніше, група армійських спец-призначенців пішла в тунелі, що ведуть до бункера під Кремлем. Інформація була чітка, Упир (кодова назва шуканого суб'єкта) був там. Тікати йому було нікуди й ні на чому, і він сховався в бункері під Кремлем. Специ швидко зорієнтувалися по електронних картах, які їм були надані взамін на гарантії, а тому до бункера вийшли менш, ніж за годину. Вірніше, вони вийшли до технічного лазу, оскільки розкрити двері центрального входу було нічим. Але доброзичливці пояснили, що для того, щоб проникнути в бункер, не потрібно ламати двері, розраховані витримати невеликий ядерний вибух прямо в кількох метрах від входу. Замість цього, треба було пробратися кілька сотень метрів старим технічним тунелем, після чого можна було пробити тонку цегляну кладку й обшивку внутрішньої частини бункеру, після чого ти потрапляв в середину самого бункера. Правда, вхід цей був не до самого комплексу приміщень, а в технічний блок. Далі треба було рухатися ще кілька десятків метрів, напевно долаючи опір особистої охорони. Але командування не ставило наказу взяти живим. Достатньо було просто ліквідовувати, а вже як – не важливо. Загалом, в технічному приміщенні вони опинилися менше ніж за годину На перевірку це виявився величезний відсік, в якому стояли величезні ємності з маслом для гідравлічних систем комплексу і для трансформаторної батареї, яка забезпечувала електрикою всі потреби невеликого міні-міста.

Схоже на те, що масло сюди завозили автоцистернами і тому вільного місця було передбачено багато. Але специ виявили, що мабуть, перед великим шухером, було вирішено востаннє і під верх завантажити масло і більше це місце не передбачалося використовувати для маневрів автоцистерн. Замість цього, майже під саму стелю все було заставлено масивними дерев'яними ящиками кольору хакі. Специ швидко обстежили зовнішній шар ящиків і прийшли до висновку, що це – арсенал боєприпасів і вибухівки. Потім перевірили цистерни і переконалися, що вони залиті під шийку.

Швидко порадившись, прийшли до одноголосної думки про те, що одіссею треба закінчувати прямо тут і розбившись парами, швидко встановили накладні заряди на ящики і цистерни. Таймери встановили на годину часу, за яку вони повинні звідси забратися. Розрахунок був простий. Двійко десятків тонн вибухівки, лежачої не зовні, а всередині бункера, легко достукаються до апартаментів Упиря. А крім того, згідно плану, його гніздо перебувало на цьому рівні й кількома рівнями нижче. Ось туди і повинно піти масло з цистерн.

Коли все це висадилося, вони вже вийшли з тунелю і чекаючи вибуху влаштували легкий перекур. Звуку практично не було, просто гойднулася земля, а потім, якимсь дивним чином, полум'я кинулося всередину Кремля. Мабуть, весь комплекс стояв на підземеллях і звідти вирвалося масло і полум'я. Після цього все пішло своїм шляхом. Але докладати потрібно було у будь-якому випадку і старший групи узяв рацію.

– Сутінок – Наполеонові.

Через двійко секунд він почув відповідь.

– Кажи, Сутінок. Наполеон спостерігає твою роботу. Не хочемо йому заважати. Давай – коротко.

Сутінок доповів і зв'язок відключився. «Наполеон» все дивився на полум'я, що поглинає Кремль. Не обертаючись до своїх супутників, він запитав:

– Валентинич, що там? Кого викликали?

– Наполеона. Тобто…

– Зрозуміло. Розвідники? Оці? – Він кивнув у бік Кремля.

– Вони.

– То що там у них трапилося? Тільки коротко.

– Якщо коротко, Петро Олексійович, то ось Лесь скаже.

– Кажи, але коротко.

– Так я ото коротко і кажу, дохуя масла.