Депортація кримських татар

Витоки депортації кримських татар беруть свій початок у ворожих стосунках Московії до Кримського ханства. Претендуючи на території колишньої Золотої Орди, Московія ще в XVI столітті захопила Казанське, Астраханське, Сибірське ханства, Ногайську Орду. І лише в кінці XVIII століття російської імперії вдалося окупувати Кримське ханство…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

*

Царським урядом неодноразово розглядалася можливість поголовного виселення корінного населення, але було вирішено проводити політику поступового його витіснення з півострова.

У долі кримськотатарського народу наступило «чорне сторіччя», під час якого його чисельність в Криму через вимушену еміграцію скоротилося в 5 разів, з більше 500 тис. (за іншими даними, з 1 млн. чоловік) в 1778 р. до 103 тис. в 1870 р.

Падіння царизму і встановлення радянської влади в Криму не змінили становище. Навпаки, військові дії, грабіжницькі конфіскації і продрозкладка, голод 1921-1923 рр., колективізація, репресії, посилення притоку мігрантів з Московії посилили безправ'я кримськотатарського народу і привели до скорочення його чисельності.

Підготовка і здійснення депортації.

Реалізувати ідею «Крим без кримських татар» зважився комуністичний радянський уряд. Москва скористалася війною з Дойчландом. Невдачі при обороні Криму, який вже до осені 1941 р. був повністю окупований дойчами, провали партизанського руху, відновлення традиційно підозрілого ставлення до «інородців» серед російської частини населення сприяли створенню міфу про поголовну співпрацю кримських татар з дойчськими військами.

У липні 1942 р. керівники так званого «партізанского двіженія Криму» А.Н. Мокроусов і А.В. Мартинов направили керівництву СРСР доповідь про те, що «переважна більшість кримських татар гірської і предгірної частин пішли за фашистами».

Навесні 1944 р. в тільки що знов захопленому частинами РСЧА Криму були проведені «активні заходи по очищенню території від антирадянських елементів». Були залучені війська НКВС і НКДБ, додатково мобілізовано 20 тисяч солдатів.

10 травня Берія докладав Сталіну: «Враховуючи зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу і, виходячи з небажаності подальшого мешкання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу, НКВС СРСР вносить на Ваш розгляд проект ухвали ДКО про виселення всіх татар з території Криму. Вважаємо за доцільне розселити кримських татар як спецпоселенців в регіонах Узбецької РСР для використання на роботах як у сільському господарстві - колгоспах, радгоспах, так і в промисловості й на будівництві».

11 травня 1944 р. ухвала ДКО № 5859 «Про кримських татар» була підписана Сталіним, яка передбачала виселення всіх кримських татар з Криму до Узбекистану, а додатковою ухвалою від 21 травня 1944 р. наказувало їх переселення в деякі області Росії.

У Криму в квітні, а потім на початку травня в терміновому порядку були проведені два переписи кримських татар. 10 травня нічого не підозрюючих жителів багатьох гірських і предгірних сіл погнали на ремонт доріг, де вони працювали цілий тиждень. 18 травня по цих дорогах їх всіх вивезли з рідних місць.

Напередодні депортації в квітні – першій половині травня 1944 року серед кримських татар почала проводитися кампанія по формуванню трудової армії. Людей, серед яких були багато підлітків, не питаючи їхньої згоди, відправляли в трудові табори на Північ, Урал, де використовували їхню працю на будівництві доріг, заводів, на лісозаготівлях.

У таборах м. Рибінська (Росія) перебувало близько 2 тисяч чоловік, цілий ешелон кримських татар був відправлений до Казахстану в табори поблизу м. Гурьєва. У Куйбишевській області (Росія) кримських татар розмістили у чинних виправно-трудових таборах, де над ними, ослабленими і напівголодними, знущалися карні злочинці.

Якщо мобілізація в радянську армію позбавила кримськотатарські сім'ї їхньої опори – чоловіків самого працездатного віку (за оцінками від 30 до 50 тис. чоловік), а окупація докорінно підірвала матеріальні основи існування, то трудова армія підмела залишки чоловіків і підлітків, на яких хоч якось трималися великі, як правило, багатодітні кримськотатарські сім'ї. Татари, які залишилися в Криму, зустріли акцію по депортації вже знесиленими, малоздатними до виживання, до межі економічно і морально пригноблювані і безпорадні.

Рано вранці 18 травня 1944 р. почалася операція по висилці кримських татар, яка була закінчена до 16 годин 20 травня: 67 ешелонів вщерть наповненими кримськими татарами товарних вагонів були відправлені на схід, до Середньої Азії і на Урал. Операцією керували заступник наркома внутрішніх справ СРСР І. Сєров і нарком внутрішніх справ Узбецької РСР А. Кобулов. Загальне керівництво здійснював нарком внутрішніх справ СРСР Л. Берія.

Мешканців віддаленого рибальського селища на Арабатській стрілці Кримського півострова «забули» вислати разом зі всім народом. Оскільки звіт про успішне завершення операції був вже переданий до Москви, їх завантажили в баржі і, відбуксирувавши далеко в море, потопили.

За остаточними даними НКВС, з Криму були депортовані 191014 кримських татар, за партійними джерелами, – 194111 (47 тис. сімей). Після війни до них були направлені демобілізовані чоловіки і ті кримські татари, які проживали в інших республіках. За даними дослідників з числа самих кримських татар всього було вислано 238500 осіб, з яких діти і жінки складали 205.900 осіб, тобто 86,4%. Ceterum censeo Moscovia esse delendam.

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!