Чекістів обставили як сопливу школоту – Anti-colorados
Як
всі встигли відмітити, СБУ все потужніше демонструє новий тактичний малюнок, який
виявився несподіванкою як для фігурантів кримінальних справ, що то голодують,
то відмовилися від голодовок, так і для їхніх господарів, які сидять в Кремлі…
.
Росія
– це Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
Більш
того, це виявилося несподіванкою і для тих співучасників злочину, які повинні
були надати інформаційне прикриття. Ці люди мають не тільки українські або
російські прізвища, але і цілком европейські і навіть – американські. Стало зрозуміло, що всі вони були
відмобілізовані заздалегідь, поки не
наступило «чудове воскресіння» Бабченко.
Ці
діячі розвивали приблизно одну й ту ж лінію інформаційного прикриття: слабкість
влади України, бездіяльність спецслужб і звичайно – корупція. Вони встигли все
це розповісти, а деякі, на зразок Ксюші Собчак, відомої «опозиціонерки», вже
анонсували вистави пам'яті Бабченко, куди вже притягнули відра помиїв і фекалій.
Мало того, якийсь крупний европейський функціонер, який не поїхав до Москви з
приводу розстрілу Нємцова, вирішив приїхати до Києва і повчити нас життю. Але
концепція змінилася. Ксюша до цих пір трясе загривком і стукає копитом не
знаючи, що ж тепер робити з першокласними помиями. А вказаний вище чиновник,
дізнався про воскресіння Бабченко вже в аеропорту Бориспіль, коли включив
телефон. Не виходячи із зони прикордонного контролю, він відлетів назад, так і
не давши нам потрібних порад і не розвернувши конструктивної критики. Просто
розвернувся і був такий.
Тепер
з'ясовується, що вся ця публіка так дружно виступила тому, що день «Х» був
перенесений. Все повинно було трапитися під час фіналу Ліги Чемпіонів, в Києві,
щоб показати, до всього іншого, що столиця України – смертельно небезпечна. До
речі, до цього часу Карлсон Міхо, вже підтягся до кордону України з боку
польського Пшемишля. Загалом, готувалися на наділлю, а довелося марширувати до
вівторка. Але у результаті вони виявили, що вплуталися в гру з куди
досвідченішими гравцями і що їх обставили як сопливу школоту. Раптом стало
зрозуміло, що Україна почала працювати жорстко і професійно, набагато
професійніше, ніж московська Контора і навіть европейські чиновники, звиклі
відкривати всі двері в Україні, задньою ногою. Тепер їм стало зрозуміло, звідки
можуть до них прийти неприємності, з приводу дуже тісних засосів з Кремлем.
Вони вже звикли, що для своїх спецслужб вони знаходяться в зоні табу, а ЦРУ
просто не полізло в ці нетрі, і тут подуло холодом звідти, звідки не чекали.
Але
головне тут в тому, що наші органи перестали давати критичні витоки. Для всієї
публіки, за ангажованою Москвою, такий розворот подій виявився таким, який
настільки лякає, що в європейських столицях різко підскочив попит на памперси
найкрупнішого розміру. СБУ почала працювати в іншому ключі, як в плані
забезпечення внутрішньої безпеки, так і у відношення нових методів роботи.
Тепер всім зрозуміло, що із старим решетом вже покінчено, а що тепер здатна
зробити СБУ – можна тільки здогадуватися. Проте, багато хто тепер задумався над
тим, чи є записи їхніх розмов з особами, з якими не слід було б спілкуватися.
Причому, вони тепер розуміють, що інтереси української розвідки і
контррозвідки, природним чином розповсюджуються на те коло осіб, з якими еврочиновники
мають неформальні відношення фінансового характеру.
Тільки
тепер вони раптом розуміють, що не тільки СБУ демонструє зовсім інший почерк,
сильно схожий на знайомий почерк із-за океану, але і ВСУ – теж. Поступово
скепсис стосовно нашої армії, замінюється настороженістю, бо уявлення про її
можливості, тепер стали невизначеними, але вже точно зникло уявлення про те, що
це – зборище хлопчиків для биття.
З
цієї ж обойми і останні повідомлення про те, що посадові особи Нафтогаз-Україна,
отримали чотири десятки мільйонів гривень, за серію успішних судових рішень в
тяжбах з Газпромом. Мало того, багато наших співвітчизників клацають язиками й
обурено підраховують суми, які отримає кожен з цього списку осіб. Між тим,
треба уважно придивитися до того, що насправді відбулося, щоб розуміти,
наскільки великі ці суми.
Велику
частину своїх висновків, ми звикли робити порівнюючи однотипні предмети або
явища. Так і в цьому випадку, обурені репліки, які ми зустрічали навіть від
читачів нашого ресурсу, обмежуються констатацією незадоволеності, але під ними
немає жодних обґрунтувань або порівнянь з чим-небудь подібним. А тим часом,
ситуація дуже цікава і пояснююча багато речей, що відбуваються прямо на наших
очах. До речі, вони з того ж ряду подій, які ми висловлювали про СБУ. Тому, ми
постараємося внести ясність і в цей захоплюючий епізод.
Для
тих, хто не зовсім в курсі або зовсім не в курсі, короткий екскурс в те, що ж
насправді трапилося між Нафтогазом і Газпромом, що привело до таких незвично
високих премій, з одного боку і до нехорошого передчуття з іншого. Оскільки все
пізнається в порівнянні, треба хоч би розуміти, що і з чим треба порівнювати.
Отже,
при перебуванні головою уряду України якоїсь панночки, яка у той час не
прокачувала губи й інші частини тіла, але компенсувала це згорнутою на голові
косою, був підписаний контракт на постачання газу, між згаданими вище
підприємствами. Тоді це було подано як велике досягнення і вершина вищого
пілотажу, але трапся таке в Китаї, панночка так і не відчула б радості
пластичних операцій, що зробили її ельфійкою або чимось типу того. Це трапилося
б тому, що робити пластичну операцію на голові, яку прострілив кат, – немає
ніякого сенсу. У Китаї це відбулося б по одній з двох причин. Перша –
безсовісно висока ціна цього газу. Купуючи його на кордоні з РФ, Україна
повинна була отримувати найдешевший газ в Европі, а далі, за рахунок
транспортних витрат, газ зобов'язаний був дорожчати з кожною тисячею
кілометрів. За логікою, найдорожчий газ повинен був опинитися в Дойчланді і
Великобританії. Але в той же час, Дойланд отримував газ за безпрецедентно
низькою ціною і панночка про це знала. Тобто, вона навмисне підписала контракт
з грабіжницькою ціною газу для України.
Другий
момент, за який в Китаї роблять отвір в голові, – дивну умову «бери або плати».
Суть її зводилася до того, що сторони обумовлюють конкретну кількість газу, яку
Україна зобов'язана викупити. Причому, навіть якщо фізично цей газ не
споживався, оплата має бути неодмінно. Це навіть не має з чим порівняти в
реальному житті. Але навіть якщо уявити, що чогось це довелося зробити, то
об'єм має бути рівним самому мінімуму можливого споживання, щоб не платити за
повітря. Але об'єми були вказані нереальні, які Україна не могла проковтнути
фізично. Тут може виникнути якась теорія про те, що Україна планувала
перепродувати газ далі і отримувати прибуток на різниці в ціні. Але як відомо,
далі газ коштував дешевше і такі плани пахнуть маразмом.
Як
тепер уже зрозуміло, контракт прикривав фактичну передачу ГТС України Газпрому.
Це було не прямо прописано, але по факту, так би і трапилося. Україна, не
вибираючи обумовлену кількість газу, потрапляє під дію санкцій за умову «бери
або плати», бо оплачувала тільки спожитий газ, хай і за драконівською ціною.
Газпром же отримував суми віртуального боргу України, які він повинен був
пред'явити до оплати. Сума повинна була стати для України не реальною і Газпром
просто відняв би трубу як компенсацію за віртуальний борг. Ще раз, у зв'язку з
цим контрактом, Газпром не зазнавав ніяких збитків, а борг виникав тільки на
папері і лише тому, що панночка поставила під ним свій підпис.
Далі,
цей контракт має положення про те, що будь-які спори, що виникають між
сторонами, розглядаються в міжнародному арбітражі шведського Стокгольма. Тут
слід відмітити, що Стокгольмський арбітраж був створений для того, щоб
максимально прискорити вирішення суперечок і тому, країни-підписанти
відповідного документа про роботу арбітражу, взяли на себе зобов'язання
безумовно виконувати його рішення, приймаючи такі як з останньої інстанції.
Такі рішення обов'язкові для виконання на території всіх країн, які і створили
цей міжнародний інструмент.
Як
і слід було чекати, Москва подала туди позов на Нафтогаз, в якому вимагала
стягнення сум, покладених по договірній умові «бери або плати», плюс ті суми,
які Україна заборговувала, поки не оплачувала спожитий газ з початком війни,
тобто – в проміжку між початком війни і датою подачі цього позову. Далі, ми
оперуватимемо зразковими сумами, що фігурують в спорах сторін, не приводячи їхні
точні значення. Охочі можуть самостійно знайти точні цифри, ми ж вестимемо мову
тільки про порядок цифр, щоб не закопуватися в математику.
За
підрахунками Газпрому, Україна заборговувала йому набагато більше п'ятдесяти
мільярдів доларів. Причому, сам позов був поданий саме тоді, коли в Москві
усвідомили неможливість військової окупації України. Подальші дії були
подібністю зашморга, який Москва накинула на нашу шию і була впевнена в тому,
що їй вдасться затягнути петлю до повного вмирання України.
Росія – це Абсолютне Зло, яке треба
негайно знищити.
Коментарі
Дописати коментар