Венесуела перетворилася на вигрібну яму – Anti-colorados
Згідно
огляду агенції Associated Press, в штаті Рорайма, на півночі Бразилії, назріває
гуманітарна і кримінальна катастрофа… .
Росія
– Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
До
2016 року, це був один з найспокійніших штатів Бразилії в плані криміногенної і
соціальної обстановки, але всього за два роки, він побив всі рекорди
злочинності і вийшов на перше місце в країні з січня по червень поточного року.
Зараз там найвищий показник вбивств в Бразилії – 27,7 на 100 тис. чоловік.
Такий
стан речей пов'язаний з різкою притокою біженців з Венесуели, в якій відбувся
крах економіки і вся вона стала територією гуманітарної катастрофи. Наскільки
можна зрозуміти, венесуельці вже вичерпали сили в боротьбі з режимом Мадуро – поплічника
Путіна і почався вихід з країни. Біженці приходять просто на вулиці Бразильських
міст і не маючи можливості розміщення в таборах для біженців, швидко підвищують
соціальну напругу і криміногенну обстановку.
Президент
Бразилії Мішель Темер видав указ про введення в штат Рорайма, армії для стабілізації ситуації. Крім того,
контроль за громадським порядком, там передбачається передати до рук військової
поліції. Операція повинна початися в середу і продовжитися до 12 вересня, з
можливістю продовження її терміну.
Що
характерно, ситуація в сусідній Венесуелі розвивалася шаблонно і верховна
влада, яка складається із злодіїв і популістів, просто не може не завести
країну нікуди, окрім як до ями катастрофи. Причому, днями ситуація повинна ще
сильніше погіршати, оскільки мудрий Мадуро розпорядився підвищити в рази
зарплату співробітникам іноземних нафтових компаній, включаючи французьку
Тотал. Не дивно, що керівники місцевих відділень міжнародних корпорацій
порадилися і вирішили просто піти з Венесуели, як з вигрібної ями, яка
остаточно звихнулася, ще недавно колишньою світовою бензоколонкою. Після їхнього
виходу, і так вже круте піке, стане просто прямовисним, що пожене все нові
хвилі біженців в сусідні країни.
Між
іншим, це – неминучий і закономірний кінець будь-якої влади, основою якої є «стабільність».
Упирі смоктатимуть до останнього і їм відверто плювати на те, що країна
перетворилася на гібрид порнографії, смітника і бочки асенізаторської машини.
Це при її гігантських запасах нафти. Спадкоємність, наступники, протистояння
імперіалізму, конфронтація із Заходом мають свою ціну і тепер Венесуела її
платить. До речі, вона платить її і за те, що в країні не знайшлася достатньо
сильної опозиції, здатної сколупнути упирів і вжити екстрені заходи для її
порятунку. Замість цього, населення зібрало валізи і почало йти, несучи
проблеми в сусідні країни.
Це
– погана міграція, в будь-якому сенсі. Якщо робоча міграція, яка існує у всьому
світі, припускає приток робочої сили в конкретні місця, де на неї є попит, та і
сам мігрант їде не просто працювати, а заробляти, несе користь, то міграція у
вигляді біженців – несе проблему або загрозу. Вони йдуть просто натовпами і не
в конкретне місце з конкретною метою, а в напрямі, зворотному власній хаті й
тому жаху, який вони залишають за спиною.
Якщо
вони здригнулися й побігли, то всередині їх вже буде злам, який врешті-решт
приведе до психології прохача подачок від приймаючої сторони і чим щедріше
будуть подачки, тим менше мотивації працювати. Жителям приймаючої сторони це
важко зрозуміти, оскільки біженцям їхня допомога здаватиметься манною небесною,
порівняно з пережитим на батьківщині. Грубо кажучи, маючи статус біженця, вони
зможуть отримувати те, чого вони не змогли б добитися на батьківщині найтяжчою
працею. З цієї миті, велика частина біженців стає вантажем на шиї місцевого
населення, що неминуче приведе до зіткнення інтересів спочатку безкровному, а
потім і кривавому. Не дарма багато таборів біженців, в різних країнах, стають
розсадниками злочинності і тероризму.
І
тут виникає чисто філософське питання. Якщо біженці опустили руки і відмовилися
від боротьби вдома і виправдовують це неможливістю її (боротьби) ведення, то
чому приймаюча країна не може виходити з того ж самого міркування? Якщо вона не
може повісити собі на шию неконтрольовану кількість біженців, то у неї є два
виходи, або готуватися до різкого загострення внутрішньої ситуації, як це зараз
відбувається в Бразилії, або приймати заходи до закриття кордону з проблемним
сусідом.
Логіка
«можливість-неможливість» повинна працювати в обидві сторони. Якщо у приймаючої
сторони немає можливості приймати і якось облаштовувати біженців, вона не
повинна їх приймати. Потенційні біженці мають це знати і десять разів подумати,
що краще – боротися за зміну ситуації у себе вдома або намагатися прорватися в
сусідню країну, де тебе не чекають і де на кордоні розгорнені сили, які
викидатимуть біженців назад?
Тільки
так виникне відчуття відповідальності за обрання у владу популістської погані.
Це – ціна такого вибору. Нічого вставати з-за столу, поки блюдо, замовлене
тобою ж, – не доїдене до кінця. Воно тобі набридло і вже не подобається? А кому
це цікаво? Йди і сам спілкуйся з кухарем!
Але
Венесуела і Бразилія – далеко, а РФ – поряд. Там – таж нафта, той же диктатор-популіст
при владі, таке ж населення, яке вірить казкам злодія і брехуна і воно дуже
скоро дійде до стану нинішніх мас біженців з Венесуели.
Причому,
що вони там собі думали і поки думають, про себе, Путіна й іншу погань, нас не
повинно цікавити. Нас повинно цікавити чи хочемо і чи можемо ми приймати це
стадо у вигляді біженців? Ось Бразилія опинилася не готова до цього, Туреччина –
теж, Европа – яка захлинулася цим потоком і власною толерантністю, вже повною
мірою цього наїлася. У нас під боком все йде до того ж і ще є час все зробити
правильно, щоб потім не посилати армію до кордону, заспокоювати і приводити до
тями біженців з РФ. При цьому – росіяни зовсім не венесуельці. Якщо останні
викликали небачений сплеск злочинності в Рорайме, то можна тільки уявити, що
творитимуть ці «біженці». Воно нам треба?
Оригінал:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно
знищити.
Коментарі
Дописати коментар