Слідами однієї анафеми (Частина 1) – Anti-colorados
Портрет Івана Мазепи
Ще
до війни доля занесла до Чернігова, де ненавмисно вдалося поспілкуватися з
професійним істориком, zrbq має власні
монографії і вчені ступені, що стосуються ранньої історії Чернігова. Загалом,
було доволі цікаво послухати як про вже добре відомі факти, але з трохи
своєрідної позиції, так і про те, що було ще у вигляді гіпотез, хоч і дуже цікавих.
Загалом, на ґрунті цих розповідей можна було розгорнути добрий історичний роман
з гострим і карколомним сюжетом, але більше всього запам'яталося інше.
Співрозмовник
захоплено і детально розповідав про те, як церкви, що прийшли в запустіння, і
монастирі як на Чернігівщині, так і в Києві наполегливо відновлював Іван
Мазепа. Будучи людиною не віруючою, автор не цікавився саме церковною історією,
але в цьому випадку, почуте чітко вписалося в ту канву історії, яка була до
цього моменту.
Загалом,
Українська церква ще віддасть йому належне і напевно – опублікує все те, що
було зроблене не просто на гроші Мазепи, але при його діяльній участі. Тобто,
він хотів це робити, хоча його особливо про це і не просили. Це треба розуміти,
адже не йшлося про відновлення якоїсь однієї церкви або монастиря, це
відбувалося практично повсюдно. Зараз би це можна було назвати державною
програмою, але тоді це була його особиста програма, яку він сам собі намітив і
виконував на власні гроші.
Оскільки
церкви за кілька століть прийшли в запустіння після ординської окупації, то
подібна програма справді дорівнювала відродженню православ'я, яке занепадало на
своїх канонічних територіях. Не знаю, чи є подібний приклад ще десь в світі,
але Мазепа вніс просто грандіозний внесок до відродження церкви, як своєю
енергією, так і своїми грошима.
У
зв'язку з цим подальша анафема, отримана від цієї самої церкви, виглядала як
мінімум – дивною. Навіть з урахуванням того, що Мазепа встав на сторону
шведського короля Карла 12 проти московського царя Петра, все одно це не могло стати підставою для
церковного прокляття. Це виглядало так, що церква плюнула в руку, яка її
підняла, очистила, відмила і вдихнула нове життя.
До
речі, нічого особистого не могло бути між Мазепою і Петром. Там просто не було
місця особистим образам тому, що на межі 17-18 століть і навіть пізніше зміна
конфігурацій супротивних коаліцій була справою буденною і вчорашні союзники
часто ставали супротивниками. Союзи були ситуативними і не мали вічного
характеру. Таких союзів просто не було в природі. З цієї точки зору Мазепа не
зробив нічого незвичайного навіть для такого дивного типу, яким був Петро.
Вказані
вище принципи змін коаліцій мали якийсь побічний ефект. Переможець битви не
ставив собі за мету фізично знищити розгромленого супротивника і особливо –
його командування. Битва закінчувалася і переможець майже завжди великодушно
відпускав переможеного, отримавши свої трофеї. Тобто, особистої вендети там не
передбачалося. Навіть вже майже через 100 років після вказаних подій Наполеон
зібрав кілька тисяч полонених солдатів імператора Алєксандра І й відправив їх
на батьківщину, обмундирувавши, нагодувавши і надавши можливість безболісно
дістатися до кордонів імперії.
Це
була повсюдна практика, і те, що потім зробив Петро стосовно Мазепи, просто не
вписувалося ані в традиції, ані в логіку. Більш того, якою б не була церква на
території московії, піддавати анафемі людину просто за те, що у царя відлетіла
зозуля – вона не стала б. Тим більше, що людина була незвичайною і зробила для
цієї церкви стільки, скільки не робив ніхто в її історії. Проте, факт
залишається фактом. Під натиском Петра анафема була проголошена і співається в
московській церкві до цього дня.
Все
це наводить на думку про те, що справжні причини такої дивної реакції царя, а
через нього і церкви, до цих пір не оповістили, а офіційна версія – прикриття
обставин, які і після трьохсот років не можуть бути обнародувані. У свою чергу,
це означає лише одне: оголошення цих обставин виявиться руйнівним і зараз.
Причому, це зруйнує не тільки світську, але і церковну ієрархію одночасно.
Анафемою прикрито щось, в що замішані і Петро, і його сучасна церква і,
напевно, треба придивитися до цих обставин не тільки для того, щоб реабілітувати
ім'я нашого великого співвітчизника, але і для того, щоб зрозуміти, звідки
вдалося видерти нашу помісну, православну церкву, а заразом – зрозуміти дійсне
обличчя нашого ворога.
Джерело
російською:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно
знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім
запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар