Більше, ніж везіння (Частина 1)

Напевно не тільки нам, але і більшості людей хочеться, щоб перша особа держави, будь то президент або прем'єр-міністр, була людиною слова і справи...

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

*

Але найчастіше виходить так, що ця перша особа володіє лише однією якістю, а іноді – і зовсім не володіє ні тим, ні іншим. Оцінити те, наскільки вдалим виявився вибір можна в ситуаціях які вимагають прояву всіх внутрішніх якостей і коли не може бути півтонів.

Це можна порівняти з боєм, коли ти просто не в змозі стежити за всім відразу і просто якісно виконуєш свою роботу у відведеному тобі секторі знаючи, що зліва і справа знаходяться твої товариші, контролюючі свої сектори, а десь поряд знаходиться снайперська пара, яка запобігає несподіванкам і не дасть супротивникові зайти з тилу, а ще є очі, які бачать все й у разі чого, в справу вступить кавалерія. Тут важливе те, що ти точно знаєш, що кожен на місці і ти на нього сподіваєшся, як на себе, але і на тебе сподіваються так само. Ціна ненадійності тут найвища і всі розуміють, що слово із справою не може розходитися саме через цю високу ціну.

Так і з першою особою, яка буде на своєму місці, не піде, не продасть і забезпечуватиме прикриття всіх, як і всі прикриватимуть його. На жаль або на щастя, такі ситуації, в сучасному світі, вкрай рідкісні і обросли безліччю умовностей, які не дають поглянути на це просто, без півтонів і мішури.

У 2008 році біда прийшла до Грузії і перша особа тоді здригнулася й провалилася, а вслід за ним посипалася і вся оборона тому, що верховна влада не продемонструвала ані впертості, ані сили духу. Це – вкрай деморалізує армію, та і весь народ. Адже класики бойового мистецтва стверджували, що якщо вдалося зломити волю супротивника до боротьби, то половина справи вже зроблена. Таких прикладів можна приводити пачками.

Австрія і Чехословаччина 1938 року, Франція 1940 року і так далі, аж до Грузії. Останній повезло просто тому, що Злучені Держави вже почали розгортання своїх військ, які знаходяться в регіоні і поставили Москві ультиматум. Якби керівництво тоді не провалилося і не пішло на оборудку з агресором, ситуація виглядала б інакше, бо в такій ситуації будь-який партнер і навіть союзник, діятиме за правилом: «Я битимуся разом з тобою, але не замість тебе».

Сьогодні ми побачили ще ганебніший приклад здачі своєї країни, у виконанні президента Білорусі – Лукашенко. Безумовно, його ім'я ввійде до історії як зрадника, місце якого на шибениці і одного разу – буде прокляте до сьомого коліна. Він показав, як можна не просто капітулювати, а навіть не доводити справу до відстоювання власної незалежності, а просто добровільно здати свою країну за жалюгідну подачку.

Ці два випадки ми подаємо тому, що обидві країни – осколки колишнього совка і тому, що загарбником, в обох випадках, виступає московія. Правда, у разі Білорусі, на відміну від Грузії, зійшлися два чинники. Президент виявився продажною поганню, а населення країни не сильне і хотіло чинити опір.

Дивлячись на два ці випадки, бажано подивитися на Україну очима притомної людини, яка живе в одній з цих країн. Україна – окремий випадок того, коли сам народ уперся і не допустив договірної анексії по схемі Білорусі і вступив в бій з агресором просто з тим, що було на руках. Але виявилось, що «Ще не вмерла...» і в перший, абсолютно критичний момент, знайшлися руки, які підхопили верховну владу і через час, ми ще пригадаємо добрим словом «Кривавого пастора». Він не злив Україну як Лука, він не підписав ганебні папірці, закушуючи краваткою, як це зробив Саакашвілі, але він уперся і наші силові структури і добровольці відчули, що в тил їм не вдарять і що в Києві теж уперлися, а значить – житимемо.

Але заслуга Турчинова ще і в тому, що він забезпечив гідну процедуру відновлення легітимної влади в Україні, хоча міг би ввести військовий стан і перевести внутрішню ситуацію в режим хунти. І що важливіше, при ньому були проведені гідні вибори президента і він сам не виставив своєї кандидатури на цей пост. Просто вдумаємося в те, які можливості були перед ним і він ними не скористався, а поступив гідно.

Саме весною 2014 року був заданий той европейський, демократичний і врешті-решт – цивілізаційний вектор руху, по якому рухається Україна, обростаючи м'язами, залізом і набираючи швидкість.

(далі буде)

https://defence-line.org/2018/12/bolshe-chem-vezenie-chast-1/

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!