Олена Степова: Хто воює на Донбасі: Світлини «іхтамнєтов». – Нам не потрібна Росія без Путіна, нам потрібен Світ без Росії.

Сьогодні улюблена для моїх російських читачів – а їх у мене немало – тема: хто воює на Донбасі.

На Росії, або, як правильніше, на Російській Федерації, з 2014 року не втихає завивання по Мокшанським болотам: «громадянська війна на Україні»…

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

*

Росіяни, не шкодуючи живота свого, часу і сил, строчать в соціальних мережах повчальні тексти «на Україні громадянська війна, Україна напала на державу Донбас, нас там немає».

І нічого, що в українських в'язницях сидить добра сотня російських «отпускніков-потєряшек», від яких на батьківщині відмовилися не тільки дружини, батьки, матері, брати і сестри, але і сама Батьківщина.

Московія не відповіла на жоден лист громадян Московії, затриманих на Донбасі силами ООС, які знаходяться в українських в'язницях, як військовополонені-терористи. Московія не забрала, не обміняла і не пригадала про жодного з цих росіян полонених, узятих в полон на полі бою нашими військовими, на нашій українській землі.

До громадян РФ, військовополонених, жодного разу не приїхали ані представники ЗС Московії, дипломати, омбудсмен, і навіть не такі росіяни, ліберали і мизамірісти не відвідали своїх одноплемінників.

Росія й її громадяни вдають, що їх громадян немає в українських в'язницях. А вони є!

Є громадяни РФ і в управлінні ОРДЛО, і на бойових позиціях, і вже як жителі ОРДЛО населяють територію, ними ж окуповану.

Про це на Московії знають всі. Від політиків до людей похилого віку. Більш того, вони вже усвідомили вигоду в участі росіян у війні, оскільки за поховання іхтамнєтов платять непогані гроші. Плюс, пенсія по втраті годувальника. Іпотеки і кредити росіяни за звичкою гасять життями своїх рідних.

Історія Мокшанії – це історія самоєдов, канібалів. До цих пір у віддалених російських селах, середній і нижній глушині, що знаходиться за межами МКАДа, самотнього подорожнього чекає обід. Тобто, він ризикує стати обідом. Самоєдство мокшей, марі, чуді, вирусєй та інших «росіян» соціалізувалося й урбанізувалося. І тепер рідні самознищують рідних, просто посилаючи їх «постріляти в укропів, щоб заробити гроші».

На Московії, а вірніше, на Російській Федерації, про це знають всі. Про свої злочини. При цьому продовжують заперечувати, цинічно посміхаючись, кричать «дакажі», і продовжують підтримувати політику Кремля, пристрасно бажаючи знищити світ.

Тому в Гаазі повинно ухвалюватися рішення не тільки про злочини Путіна, а про колективну відповідальність країни-загарбника. Новоросійського фашиста. І оплачувати свої злочини повинні не тільки політики або керівництво, а кожен житель Московії. Зі своєї кишені. Своєю працею.

Путіну росіяни готові простити все: убогість, лайно, що ллється річками по містах, молоко з гіпсу, пігулки з крейди, імпортозаміщення і подорожник замість сучасної медицини. Росіяни Путіну не пробачать зупинки війни.

І коли громадяни України вимагають від українських політиків негайно зупинити війну, я, чесно сказати, в подиві. Ну, по-перше, той, хто бачив, як поводяться російські окупанти, як вони знищують Донбас, і скільки з Московії через неконтрольовані ділянки нашого кордону йде військової техніки – так, те, що шахтарі Донбасу всю техніку від автомата до «Буку», «накопали в шахтах, і продовжують копати», ми пам'ятаємо – чітко розуміє, хто почав війну, і хто повинен її зупинити.

Ми відведемо свою армію від лінії розмежування – тут же росіяни будуть у всіх містах України.

Ми перестанемо захищатися – тут же росіяни обрушать на всі міста України всю вогняну потужність.

Можна зупинити свою руку, не можна зупинити руку ворога.

По-друге, багато хто помилково вважає, що війна – це Путін. І ось зупини ми Путіна, помри Путін, як все – мир, брати, добросусідство. Це помилка! Путін на Донбасі воює не сам. Там тисячі громадян Московії, які йдуть на війну, повністю усвідомлюючи, куди і навіщо, шукаючи в цьому вигоду, мародерствують, вбивають, отримують зарплату за вбивство і, що головне, отримують моральне задоволення.

На Московії люди збирають пожертвування для російських добровольців і «армії наварасіі». На Московії існують громадські організації, що спеціалізуються на наборі і відправці громадян РФ на війну. Законно існують.

На Московії в школах ведеться пропаганда про правильність курсу партії: ми знищимо світ, уб'ємо укропів, і підемо далі, там готують покоління гарматного м'яса.

Росіяни масово не тільки брешуть в соціальних мережах «настамнєт», але і підтримують війну, адже це для багатьох єдиний шанс заробити і вижити.

Війна – це Російська Федерація. Не можу сказати чітко «всі», але 90% громадян Московії, це війна. Це брехня. Ненависть. Імперство.

Подивиться, зараз російське Радіо «Ехо» моделює ситуацію, що більшість росіян хотіли б жити в Україні при Президентові Порошенко. Це окупанти. Це не брати, не заздрість, не бажання втекти, це не «нєтакіє русскіє», які не підтримують Кремль. Це окупанти, які мріють захопити наші землі й хати.

Вони не хочуть будувати і змінювати свою країну. Вони хочуть жити там, де все вже відбудовано.

Одиниці росіян, їх можна перерахувати по пальцях, вирвавшись з Московії, стали громадянами України не тільки по паспорту, а і по духу. Я жодного разу не чула від них повчань, як нам укропам жити, і що ми робимо не так. Повторюю, це – одиниці. І не плутайте їх з політичними публічними гастарбайтерами.

Всі публічні «нє такіє» російські либерасти-журналисти-опозиціонери-артисти приїхавши до України, тут же почали вчити нас жити. А скільки порад від «мишебратьєв» лунає в мережі.

Росіяни вимагають від нас вибрати зручного для них Президента України. Росіяни вимагають від нас вірити в потрібну для них віру. Шанувати потрібних для них героїв. Вивчати потрібну для них історію. Слухати їхню музику. Дивитися їхні фільми. Вірити в їхнього імператора.

Чи не окупація це? Зупинити війну? – люди, невже ви ще нічого так і не зрозуміли?

Ви реально думаєте, що красивий Президент в краватці вийде на лінію розмежування і, посміхаючись, скаже – «війна, астанавісь!» – і 30 000 громадян РФ з «Градами», «САУ», «Буками», й іншою «шахтною амуніцією» просто зникнуть з території Донбасу. Ах, і з Криму ж. Або в Криму не війна і не окупація?

Війна – це колективний злочин країни з назвою Російська Федерація та її громадян, громадян, які бачать в нас і нашій країні тільки ресурс для пограбування і насильства, не більш.

Тому почну серію русскім про русскіх, росіянам про росіян. Ну, і «народу Донбасу» все ж таки спробую розплющити очі на обличчя «асвабадітєлєй».

Росіянам це важливо читати, їх потрібно готувати до ухвалення особистої і колективної відповідальності за скоєне. Путіну путінове, іванову іванове. Якось так!

На кожному мешканці Московії – краплі української крові. Підтримував. Промовчав. Не підтримував. Напевно, це вже не важливо. У багатомільйонній країні Росії так багато тих, хто знає, як жити нам, українцям, і немає тих, хто міг би змінити свою країну.

Знаєте, адже ми перша країна, хто почав доводити «іхтамполно» в міжнародних інстанціях. Вірю, що ми будемо першою країною, хто доведе злочини Московії і отримає репарації. Скільки воєн було перед нами, скільки країн піддалося російській окупації, і всі вони промовчали.

Нагадаю ще один зі своїх «катренів». У разі програшу Московії в російсько-українській війні, вони самі ліквідовують Путіна, як головного свідка їхніх злочинів. І оголосять «культ особи». Перечитайте історію.

У СРСР розстрілювали, депортували, засилали в табори, судили і ухвалювали вироки, потрібні для лінчування «ворогів народу», писали доноси і заселялися в квартири депортованих звичайні радянські громадяни. А винною опинилася одна людина. Ясна річ, що його політика і таке інше, але… Скільки мільйонів вертухаїв, катів слідували його лінії? Хтось поніс покарання? З тих, хто незаконно засуджував, доносив, хтось повернув репресованим їх майно? Ні!

Так громадяни СРСР заховали свої злочини за одну мертву людину, і, справившись, увірували в безкарність і можливість уникнути покарання, граючи в «культ однієї особи». Путіна свої само-зжеруть, знищать тихо і швидко, коли ми переможемо.

Потім «нє такіє» русскіє ліберасти, «простиє люді», ридатимуть, емпатично рватимуть на собі волосся і розповідати нам про «культ особи», мовляв, ось він, негідник і таке інше, а ми, що ми, прості громадяни. Розповідати вони будуть це рівно до того часу, поки не наберуть сили. І знову вдарять!

Тому вони так весело переконують нас і себе, а себе в першу чергу – «громадянська війна». Не помічаючи, вірніше, вдаючи, що не бачать, тисячі меморіальних табличок «загинув в Донбасі в славу Новороссіі», які висять в кожному російському місті, майже на кожній російській школі, майже на кожній російській вулиці.

Це стільки «іхтамнєбило».

Кладовища «солдат номер», розкидані по РФ, вражають уяву.

Побачивши ці гектари, фанатієшь від України. Ви уявіть скільки їх там... Було... І скільки їх там є. Яка величезна вона, ця Московія, з усіх боків оточена маленькою Україною. Україною, яка прийняла бій, не злякалася, не підкорилася, яка відбилася і змогла змінити статус тисяч «іхтамнєт» на «іхтамсдох».

Ми не тільки стримали окупацію, ми ще і вибили ворогові зуби. Санкції проти Московії – це теж війна. Це ще один наш фронт, як і дипломатія.

Ми, маленька країна, про яку росіяни говорили в 2014-му році, – «країна 404». Зараз вони скулять, скаржачись на Україну. Бігають по всьому світу, скаржачись на Україну.

Майже щодня через КПП «Ізваріно» (не контрольоване Україною), яке знаходиться по сусідству з моїм Свердловськом, на Московію йдуть ритуальні машини з написом «грузнув 200». На КПП «Червонопартізанськ-Гуково» такі машини рідкість, там цивільний потік, показати такі машини не можна.

Стандарт – 1-2 машини в день, але буває і врожайний день, коли на Московію виїжджає до 5 «Газельок» ритуальної служби. У них рідко один цинк. Як правило, перевозять до 6 трун. Це везуть тих, у кого є рідня, і хто готовий заплатити. Російських добровольців.

Військовослужбовців Московії вивозять військовими «Уралами» 2 рази на місяць.

Частину росіян – добровольців просто прикопують в степах Донбасу. Це ті, за кого не заплатять, ті, на кому заробляють командири, отримуючи пайок і зарплату, як на живих, або просто не бойові втрати, які фінансово не цікаві рідні.

Хто прийшов з мечем від меча і загине!

Росіяни, до речі, останнім часом дуже зажурилися із цього приводу. Потік добровольців за останній 2018-й рік майже вичерпався. Тому Московія поповнює лави і втрати військовослужбовцями-контрактниками. ПВО (південний військовий округ, дислокація військ в Ростовській області), це потік смертників з Московії до України.

І, відмітьте, немає на кордоні в місці заходу російських військ жодного сніданку «не таких росіян», немає журналістів, лібералів, матерів.

Всі вони гвинтики війни. Всі вони, такі й не такі громадяни Московії, сподіваються списати свої гріхи і свої злочини на вчасно здохлого «культу». Тому ми всі фіксуємо. Все!

Щоб не дати забути собі, їм, не дати переписати історію і зробити підміну першопричини: це вони на нас напали. Це вони повинні зупинити війну!

А зараз коротка історія одного з «іхтамнєтов».

Сьогодні я розповім вам про командира бригади «Прізрак» Шевченко Юрія Валєрьєвіча (на світлини), який «іхтамнєт». Юрій Валєрьєвіч приїхав на Донбас влітку 2014 року з Таганрогу. Таганрог, як показує нам мапа, це Московія.

Що робив громадянин Московії на Донбасі, якщо іх там нєт? У цей момент «нє такіє» русскіє завжди хіхікають і позичають у сірка очі «ну, ви розумієте, це його особистий вибір, і все одно це не ми». Такіє русскіє, строго говорять «ну, це ж доброволець, це його вибір, а наших військ там немає, якби були, ми б вже дійшли до Америки».

Кар'єра Шевченка Юрія Валєрьєвіча (це ж треба, щоб громадянин Московії та з таким прізвищем і приїхав вбивати тих, хто носить таке ж прізвище) починалася в митній службі Московії. Він служив в митних органах на кордоні Росії і України, в тій же Ростовській області. Прикривав контрабанду. Не крупно, не оптом, так, по дрібниці. Ну, там рибку, ПММ і наркоту з Росії до України пропускав за хабар. До Росії, відповідно українську горілку, ковбаси, м'ясо, цукор, мед, горіхи, сухофрукти й іншу смакоту, що дорого цінуються в Москві.

У 2009-му Шевченко Юрій Валєрьєвіч вийшов на пенсію, але виявився затребуваним спецом і до 2014-го працював в Дирекції по будівництву і експлуатації об'єктів Росграніци, а саме, начальником відособленого підрозділу кількох пунктів пропуску.

Тут знову йому прийшов фарт. Тепер вже крупна рибка. Тобто, контрабас золота і зброї та відмивання державних грошей. 2013-2014 – це пік контрабанди зброї з Московії до України. Готувалися!

На Московії з корупцією борються дуже цікавим способом. Називається він «виростити кабана». Це коли чиновника ведуть по його роботі і чекають, коли він добре заробить і нанесе до себе в нірку. Потім його «викривають».

У 2014-му слідчі органи Росії почали підбиратися до нашого героя, по його роботі почалися перевірки, тому він швидко написав заяву про звільнення, і через кілька тижнів виїхав до Алєксєя Мозгового. Так митник, державний службовець, і державний пенсіонер Московії Юрій Шевченко перетворився на «іхтамнєта» під ім'ям «Ростов», який беззмінно з 2014 року знаходиться на Донбасі.

Ось це живучість, здивуються багато моїх читачів. Так, якщо почитати його сторінку в соціальних мережах, де він вже і Берлін брав, більше 2000 польсько-дойчських снайперів убив, причому навіть чув, як ці снайпера розмовляли на цій польсько-дойчській мові. Ще і канадців переміг. Теж ось, вслухався, а перед ним канадська мова звучить, прямо так в двійко десятках кілометрів, узяв і убив цілу дивізію.

Загалом, наш герой таки «герой». Правда, як показують записи у військових журналах «Прізрака» за п'ять років бойового чергування, Юрій Валєрьєвіч в прямих бойових діях участі жодного разу не приймав. Ось такі справи. Тиловик він!

Так чим же займається Юрій Валєрьєвіч в батальйоні «Прізрак» на Донбасі? «Звільняє» Донбас! Правда, не від «фошиздов», він їх так жодного разу і не побачив, в основному «народ Донбасу» він звільняє від життя, від житла, машин, шуб і золота. Тихо і впевнено мародерствує. Тобто, вивозить все, що вдається віджати: машини, речі, возив додому навіть картоплю, викопану «захисниками» в одному з окупованих сіл. Коротше, господарник. У «Прізраку» його не чіпають ані російські куратори, ані місцеве керівництво з колаборантів. Він прекрасний опер. Уміє стежити за підлеглими. Стукати. І розстрілювати неугодних. Лестить керівництву. Ділиться награбованим. Доносить на товаришів по службі, вишукуючи їхні схованки награбованого. Здав керівництву бійців-колаборантів, коли ті тягнули на металобрухт трохи ними ж зіпсовані БТРи.

Це в ОРДЛО такий бізнес у колаборантів. Вони спеціально гроблять, висаджують і розстрілюють в тилу бронетехніку, щоб здати її на метал. Росіяни ж ще привезуть.

Коротше, такий собі поліцає-вертухай.

Мозговий, до речі, своїй команді особливо не подобався, тому його так легко заманили і дали вбити. Дуже ідейний. І не давав мародерствувати і грабувати. Це команду кривдило. Не за це воювали!

Подейкують, що вбивство Мозгового підготував саме Шевченко «Ростов», оскільки «Батя»-Мозговой йому довіряв. Русскій же, «брат». Не стверджуватиму, але із слів свердловчан, які служили в батальйоні «Прізрак, Мозговий перешкоджав мародерству, не хотів грати з російськими кураторами в «господарську» діяльність, – це коли в батальйоні рахується 5000 солдатів, на них і йде обмундирування, утримання, зарплата, озброєння, а насправді їх 1500. Гроші навпіл з російськими кураторами. Так живуть всі гібридні батальйони ОРДЛО. Гібридні, це коли куратори військові специ з Московії, ну, і двійко командирів з громадян Московії, решта бійців місцеві колаборанти і російські добровольці.

Взагалі, ідейні «республіканці-навараси» відразу перестали бути потрібними, після того, як зробили свою справу, дали можливість Московії з красивою картинкою «донбасівських повстанців проти київської хунти» захопити Донбас.

Я не ідеалізую Мозгового. Все, що носило і носить тріколорадку, для мене ворог. Просто констатую факти. На зміну красивій картинці ідейних «наварасов», які потрібні були Московії для прикриття окупації «громадянською війною», прийшли просто мародери і горлохвати. Вони зручні для Росії – мародера і горлохвата. Всі, хто зараз подаються в ОРДЛО, як «герої, загиблі від рук хунти» типу Мозгового-Гіві-Моторили, це використані Росією оболонки. Такі собі люди-презервативи.

Якби їх залишили жити, ідейних, вони б могли стати на шляху мародерів, що грабують Донбас. Або вимагати виконання обіцянок зробити Донбас федеральним округом Московії, або не дали б російським обстрілювати вже окуповані міста для картинки «звірств хунти», або б... Загалом, з ідейними завжди проблеми.

Ось, наприклад, «РИМ»-Алєксандр Гайдєй, мій земляк свердловчанин. На початок війни він свердловчанам відразу показав себе ідейним: комуніст, афганець, православний, бізнесмен, депутат місцевої ради. Ця картинка була для городян.

Для росіян він відразу позначився: моє – бізнес, і сів на мародерство і вугільні потоки. Тому він залишився живий, єдиний з перших командирів.

Після вбивства Мозкового «Прізрак» став, як і всі бойові гібридні підрозділи, напханий «примарами», а 7 з 10 «бойових» «подвигів» – це грабунки, і здача на метал підбитої на полігонах техніки.

До речі, моральна зовнішність «героїв» «Прізрака» вже з місцевих: всі говорять, що Мозгового допомагав заманити і зачистити Шевченко, і всі з ним за ручку сюсі-пусі. Ніхто не помстився. Це говорить про те, що свої тут у кожного свої, а «ідейні» місцеві колаборанти, які прийшли в батальйон, мали інші ідеї, не ті, що вони озвучували жителям ОРДЛО. Всі батальйони ОРДЛінії – це наркота, алкоголь, мародерство. Тому не бойових втрат тут кожен третій обколений ловець марсіан.

Верхівка «Прізрака», куди входить і громадянин Московії, державний службовець і державний пенсіонер Шевченко Юрій Валєрьєвіч, пиляє державні російські гроші, виділені на підтримку штанів «Прізрака». Тих, хто питає про надбавки за бойові посилають у саме пекло. Тут можна пригадати мою ремарку про самоїдство мокшей. Ось вам приклад.

Зараз «Прізрак» один з оплотів «русского міру» в ОРДЛО: наркотрафік, контрабанда цигарок, списання ПММ, торгівля зброєю до Осетії, Абхазії, РФ і Придністров'я.

На вихідні і свята Шевченко, завантажений речами і українськими продуктами, які йому виділяють за «прикриття» і спокій місцеві підприємці, їздить до Таганрога, де живе його сім'я. Вельми небідна сім'я. Дружина в соціальних мережах вихваляється українською горілкою, Артемівським шампанським, золотом, хутром, постійно оновлює гаджети, літає до Єгипту, Туреччини і на Мальдіви. А мешканці ОРДЛО свято вірять в російських «визволителів» і чекають зарплати.

І поки «визволителі» вивозять з Донбасу мільйони, шахтарі ОРЛО радіють подачці, яку називають зарплатою. Тут все-таки видали 40% зарплат за грудень. Решту обіцяють після 31-го березня.

До речі, ось це потрібно в окрему новину винести. В ОРЛО заговорили про те, що якщо на виборах в Україні переможе Порошенко, то їм віддадуть зарплату і продовжать утримання з Московії. А якщо Порошенко програє, то зарплату їм не видадуть, оскільки їм доведеться чекати вирішення нового президента про статус Донбасу, і потім тільки дадуть зарплату вже гривнями. От як!

40% зарплат, наприклад, мого кума, він отримує 14 000 рублів, це 5600. Кума при зарплаті 5600 так само отримала 40%. При московських цінах на продукти в ОРЛО це не вистачить до 31 березня. Це на сім'ю, де двоє дітей. Студентам в ОРЛО також затримали стипендію вже на два місяці. Цього їм навіть до кінця лютого не вистачить. Ну, якщо тільки хліб, рослинну олію, дешеві сигарети, цукор і макарони. А як голосували на «ріхфірєндумі»!

А ось «визволитель» Шевченко з Таганрогу отримав в користування квартиру, яка повністю мебльована, зі всім добром. Ну, там тарілки, меблі, ванна, речі в шифоньєрах. За службу отримав. «Відомче житло». Тобто, просто кинута кимось з таких, як я, біженців, квартира. А може, й убили господарів. Тут це легко! Російські «визволителі», вони і не таке можуть! Тим більше, що місцеве населення раде допомогти у віджиманні.

Їсть «визволитель» в ресторанах, на тлі того, що «звільнені» ним шахтарі скоро лободу жертимуть, це навіть забавно. Сауни. Дівчатка. Більярд. Хороша машина. Ось воно життя «визволителя» Донбасу, яке заманює і жене сюди громадян Московії.

Квартир «відомчих» в ОРДЛО багато. Їх роздають переважно росіянам. Як пустіють квартири в Луганську і Донецьку? Ну, ясна річ. Люди виїжджають. Вмирають. Вмирають, до речі, дуже інтенсивно. А ще тут місцеві жителі інтенсивно пишуть доноси і вирішують житлово-побутові проблеми, використовуючи статус «ворог народу», «правосек», «шпигун СБУ», «навідник ЗСУ». Але, найчастіше, якщо квартира хороша, то донощикові, що претендує на житлі після його «звільнення» воно не дістається. «Брати» підчищають все.

Ясна річ, всі ці справи кануть в лету, за ці злочини не прийде розплата. Велику частину скоєних тут злочинів спишуть на русскіх. Росіяни спишуть на Путіна. А Путина гуркнуть. І кінці…

Тому я наполягаю на колективній відповідальності громадян РФ.

Що стосується місцевих носіїв генної пам'яті, кривавого табірного минулого – це вирішувати нам і лише нам.

І ось, здавалося б, з товаришем мародером Шевченком з Таганрога «служать» місцеві-колаборанти, які бачать його справи, і навіть знають про його участь в зачистці Мозгового-«Баті», але... допомагають йому грабувати місцевих, розкрадати Донбас, торгувати наркотою.

На пам'ятних мітингах ці товариші по службі пускають п'яну сльозу за «Батєю», і п'ють на брудершафт з його катом.

Дивний він, «народ Донбасу». Безликий, безсовісний, без принципів, без яких-небудь моральних рубежів, без коріння. Адже тільки людині без коріння буде байдужа доля краю, де він народився. Погортати б біографії цих колаборантів, дізнатися б, де їхня справжня батьківщина, де їхнє коріння. Чи не в Тамбові, не в Таганрозі, не в Мурманську з Хабаровськом. Адже «Донбас» – географічний топонім, штучно заселений у момент індустріалізації території.

Може тому вони, бачачи злочини росіян, виправдовують їх, спираючись на свою генну пам'ять? Чому населення ОРДЛО, маючи чисельну перевагу, не рве зубами глотки «іхтамнєтов»? Терпить? Навіть не страйкує. за 40% зарплат при Україні тут би каски об асфальт перебили. А ось під «визволителями» мовчать. Які подвійні стандарти!

У 2014-му цих «гєроєв»-«освободітєлєй» під триколорами на Донбасі зустрічали квітами і годували пиріжками.

Не всі, звичайно ж, не всі. Частина тих, хто не зустрічав, виїхала. Частина загинула. Частина, не маючи можливості виїхати, живе зломлена, спалюючи себе зсередини і втрачаючи орієнтири.

Та все ж, більшість жителів Донбасу, вітало громадян РФ, як визволителів Донбасу. Мені мої ж земляки, кривляючись в усмішці, кричали «іх тут нєт», показуючи на російські танки, що стоять у мене під будинком.

Так, так, це ще один злочин жителів Донбасу – виправдання і приховування злочинів росіян, тобто їхньої участі.

Адже носії гена «забрати і поділити», які волають «пабагатому» і «назад в СРСР», вони брехали і продовжують брехати, на питання – звідки у «народу Донбасу» сучасна зброя, якщо на території Донбасі не було великих військових частин і складів, які вони могли б захопити».

Брешуть – «віджали в укропів». Брешуть, не зважаючи на сотні, тисячі доказів заходу військової техніки з Московії. Допомагають, відчайдушно допомагають Росії, підтримувати симулякр «іхтутнєт». А значить... Значить, розділяють відповідальність за цю війну!

Але, от як? Як можна вбити свій край, пустити в свій будинок звірину, сидіти в темряві, без води, працювати за юшку і понюшку і обожнювати тих, хто, як ракова пухлина, пустив метастази по Донбасу, смокче його соки, випиває його ресурси? Адже ресурси, це не тільки будинки, машини, заводи, шахти, це ще люди. Навіть діти Донбасу – це ресурс окупантів, які готують пропагандою нове гарматне м'ясо.

І немає усвідомлення. Розумієте, немає. Є розчарування, що не по їхньому вийшло, але немає усвідомлення, що і вони винні. Є легке недовір'я до Московії. Але, воно закінчується на першій же подачці.

Вони, жителі ОРДЛО, бачать техніку, яка заходить з Московії. Вони чекають, коли з Московії привезуть гроші на зарплати і пенсії. Роздадуть безкоштовну дешеву кашу. Вони бачать, як на Росію такі ось «визволителі», як герой моєї розповіді, вивозять з ОРДЛО все, що можуть зняти і забрати. Але, не винять їх в цьому.

І варто на Росії булькнути черговому пропагандону «потрібно визнати», «потрібно приєднати», як в ОРДЛО спалахує 2014-й і йде розчарування Московією.

А значить, такі ось «гастарбайтери» в камуфляжі з Таганрога і сотні інших міст Російської Федерації, отримують індульгенцію на знищення колись промислового краю з високим промисловим потенціалом.

https://www.obozrevatel.com/crime/kto-voyuet-na-donbasse-foto-ihtamnetov.htm

Прошу визначитися шляхом голосування:

https://web.facebook.com/groups/943739242471114/?ref=group_browse_new

Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!