ІмпУчмент
З серії: «Невгомонний імператор»
Імператор
тримав в тремтячій руці аркуш дорогого шведського паперу з водяними знаками, які
зображають його ж анфас на тлі глобуса. У верхньому правому кутку, на короткому
рядку з дрібними, ледве видними буквами, які складали напис «категорія
секретності», крупними чорними буквами був виведено «Особливій важливості». І
відразу під нею «Екземпляр єдиний. Особисто в руки»…
Росія
– Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
Посеред
аркуша був напис «Кодограма» і номер, який починається на три нулі. Далі йшов
текст, який нічого не міг сказати навіть співробітникам кодогруппи, які
розшифрували це повідомлення з набору символів. Треба було розуміти, що
означають фрази вже розкодованого послання. Ось, що було написане на листку:
«Обід
(підкреслено). Від супу відмовилася. У дужках – суп харчо. Три порції шашлику –
викинула в провалля. Вино: розбила три пляшки». І далі – за текстом. Для
необізнаної людини такий текст нічого не скаже, але імператор аж закипів і
зажадав подати телефон. Йому миттєво подали величезний телефон з вертушкою і слухавкою
на дроті, він нервово набрав на ньому номер і поки йшло з'єднання, прикрив її
долонею і строго запитав:
–
Зв'язок закритий?
Один
з холуїв тут же схопив шапку Мономаху і накрив нею телефон:
–
Так точно-с, тепер – закритий!
Десь
в тисячі кілометрів на південний захід від столичної резиденції імператора в
кімнаті для проведення «тяжких і особливо тяжких переговорів», зібралася
невелика група осіб у довгого дорадчого столу. На ньому лежали стоси паперів,
формату А-4, цигарки, кілька нових, тільки з пачки, стодоларових купюр, деякі з
них мали трохи скручений вигляд, неначе їх згортали в рурочки, невеликі
пакетики з чимось білим усередині й інший дріб’язок.
Всі
сиділи мовчки, уважно втупившись на вже не молоду, але яка явно молодиться,
персону, що тримала в руках таку ж телефонну слухавку в стилі «ретро», яка була
в руках імператора. Навіть дороге, цейсівське скло її окулярів не могло
приглушити жаху в її очах. Оскільки слухавку вона тримала щільно притиснутою,
ніхто не чув того, що розмовляє в слухавці. Лише одного разу, коли вона
потягнулася за стаканом води на столі, слухавка трохи відійшла від вуха і
присутні почули чийсь істеричний крик:
–
... та я з тебе шкуру живцем здеру! Ти знаєш, куди я засуну твою косу? Ні, ти
не знаєш.
Потім
вона знову щільно притиснула слухавку, але велика частина присутніх впізнали
цей голос. Вони часто чули його з телевізора і впізнали б з мільйона, оскільки
це був голос їхнього пана – володаря сусідньої імперії.
Єдине,
що вона сказала в слухавку в кінці розмови, було коротким як постріл:
–
Тато, я стараюся!
Треба
відмітити, що місце дії було дійсно незвичайним. Стіни приміщення були якимись
рифленими, як і стеля. Все це повинно було поглинати звук і не дати СБУ
записати розмови. Крім того, інженери обладнали переговорну кімнату
спеціальними джерелами звукових, низькочастотних коливань. Вони були
встановлені по певній схемі і не давали ворогові зняти звук із стін або
підлоги.
Для
цього скупили відомі вироби по всіх столичних магазинах «для дорослих», з них
витягували вібратори і встановлювали в великій кількості в стінах, стелі і
підлозі кімнати. Все працювало настільки ефективно, що навіть трохи змінювало
тембр голосу присутніх і іноді, навіть знаходячись поруч, важко було зрозуміти,
що говорять.
Предводителька
явно хотіла сказати якусь довгу промову для всіх присутніх, щоб розрядити
обстановку, але вимовила лише одне слово й її горло скув зрадницький спазм. Їй
не можна було показатися наляканою і навпаки – треба було демонструвати впевненість,
а тому, коли горло перехопило, вона зробила вигляд, що це все, що вона зараз
хотіла сказати. Прозвучало це не дуже чітко, хоч вона і старалася щосили:
–
Путін.
Повисла
ніякова пауза, яку розрядив її помічник і адвокат.
–
Панове, нічого дивовижного. Мене теж здуває.
–
Його здуває! – пролунав чийсь істеричний голос. – Та мене вже здуло! Тепер
навіть не знаю, чи зможу я врятувати цей костюм. Він обійшовся мені в десятку.
Останній раз мене так здуло, коли мене схопив за руку мент, коли…
–
Стоп! Всім – тиша.
Всі
із здивуванням втупилися на свою керівницю. Вона явно щось гарячково
придумувала, і схоже, світла думка була зовсім поряд. У жодному випадку не
можна полохати це осяяння, оскільки грошей вже витрачено стільки, що
відзвітувати за них вже просто нереально. Треба або перемагати на виборах, або
кредитори здеруть шкуру не тільки з панночки, що вдає з себе здивовану стюардесу,
але з них – теж.
–
Пучіт. Мєнт. Пучіт. Мєнт. – все говорила і говорила стюардеса.
І
раптом вона широко посміхнулася. Настільки широко, що куточки її рота
зустрілися на потилиці.
–
Імпічмент! Ми оголосимо йому імпічмент!
–
Але, – нервово підібрався адвокат, – навіть якщо у нас щось вийде на самому
початку, ми гарантовано не пройдемо процедуру взагалі, а до виборів – тим
більше!
–
Зате спишемо бабки! – відповіла стюардеса і схопила слухавку старовинного
телефону. Поки йшло з'єднання і підключення шифрувальних блоків, вона радісно
хихикала в слухавку і це вселило надію в присутніх, хоч і не позбавило від
неприємного запаху, який ставав все більш важким. Для когось нарада не пройшла
без наслідків.
Джерело
російською:
Прошу визначитися шляхом
голосування:
Росія – Абсолютне Зло, яке
треба негайно знищити.
Смерть російськім окупантам,
їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар