Напучування (Частина 3) – Лінія оборони
Ніхто
з його попередників не мав такого ритму роботи і якби такий вимушено виник –
просто не потягнули б його. Тобто, це думка технократа, у якого немає емоцій в
принципі. Саме цій працездатності ми і зобов'язані тим результатам, які
відкрито і позитивно оцінюють на Заході.
Коротше
кажучи, в 2014 році ми зробили свій вибір з великим побоюванням і з такою ж
великою надією. На цей раз ми його робимо спокійно і впевнено, оскільки чітко
розуміємо – не помилилися. Це – наша позиція, а вже подобається вона комусь чи
ні – справа смаку. Але в завершенні, ми хочемо звернути увагу ще на два
моменти.
Перший.
За сьогодні і вчора, в новинних стрічках соціальних мереж, авторові довелося
кілька разів прочитати претензії до Пороху тих, хто все одно за нього
голосуватиме. Основна з них і майже у всіх що зустрічається, відноситься до
«всеїдності» Пороху стосовно його команди.
Загалом,
таку претензію можна і потрібно пред'являти але думаю, що він і сам в курсі
справи і тут ніхто Америки не відкрив. Але з іншого боку, треба розуміти, що
саме тоді у нього дійсно не було команди, а ретельно підбирати її не було ані
часу, ані можливості. Треба було входити в парламентські вибори і формувати там
більшість, оскільки всі пам'ятають саботаж ВР часів Ющенка.
Все
було зліплено з компромісів для того, щоб приймати законодавчі акти, що
дозволяють легітимно розвернути відсіч супротивникові. А це означає – треба
було припинити або розірвати величезну кількість міжнародних договорів з Московією,
треба було створити законодавчу базу для функціонування сил, які ведуть війну на
своїй території.
Просто
слід пригадати, коли формат антитерору переріс у військовий формат і зрозуміти,
що СБУ керувало операцією не від хорошого життя, а тому, що МО не мало таких
повноважень. А це – важливо хоч би тому, що після перемоги встане питання
відшкодування збитку і все повинно бути правильно.
Крім
того, треба було поповнити свою техніку і озброєння, запустити оборонку і так
далі і все це вимагало нормативно-правового забезпечення.
Для
того, щоб все це працювало, треба було мати більшість або конституційну
більшість в Раді, а для цього треба було, щоб все, що ми туди навибирали,
тиснуло потрібні кнопки. Як це досягалося, хтось думав над цим питанням? Як вдалося зібрати конституційну більшість по
евроінтеграційних законах?
Тому
– так, випадкових людей там опинилося дуже багато, але у них на лобі не було
написано, що це – погань. Тоді, в 2014 році критеріїв було куди менше, «свій-чужий»
і все. Як виявилось, навіть з цим були проблеми. Але за 5 років підтяглися люди, які точно, – наші, які вміють
і хочуть працювати на перемогу України. На жаль, велика їхня частина поза
парламентом і поза кабміном.
Яскравим
прикладом таких компромісів, стала фігура міністра внутрішніх справ і не тільки
його. Але це – партнерські справи, а Серлещі і деяка інша погань – прямо
входили і до цих пір входять в БПП, так і зі всім останнім. У цій ситуації,
коли все і скрізь було склеєно відомою липкою субстанцією з того, що було
зібране на коліні, нічого іншого вийти просто не могло.
Так,
можна дорікати Пороху в тому, що він пропустив багато негідних людей під свій
прапор, але це ми зараз такі розумні, а тоді була зовсім інша ситуація, коли
треба було діяти швидко і рішуче. Ми, всією редакцією, саме в цьому не можемо
дорікати Пороху хоч би тому, що на парламентських виборах голосували за
Свободу, хоча до осені 2014 вона вже явно була з духом.
Зараз,
завдяки свідченням Пола Манафорта відомо, що Свобода імені Олежки Тягнибока,
фінансувалося партією регіонів як страшилка, яка повинна була заганяти
обивателя під донецькі прапори і треба сказати, що Олежка відпрацював свої
гонорари. Тобто, ми теж тоді зробили помилку просто тому, що ситуація була
гострою і важкою, і яка явно не спонукає до академічних досліджень. Тому –
пропонуємо просто мати на увазі цей момент, при остаточному виборі свого
кандидата.
І
останнє. Ми чекали, що передвиборна кампанія пройде набагато жорсткіше, з
терактами, вуличними погромами й іншим. Москва вміє це влаштовувати і для того,
щоб побачити це в справі, досить подивитися події в Каталонії і Франції.
Причому, з тією насиченістю зброєю, у нас все повинно було пройти набагато
жорсткіше. Але замість цього, ми спостерігали серії викриттів терористів,
вилучення складів із зброєю і боєприпасами і так далі.
Це
означає, що Україна напрацювала імунітет куди потужніший, ніж у европейських
колег, а це знову – правильно підібрані і розставлені кадри, що вселяє надію
саме у вирішення кадрових питань. У будь-якому випадку, якщо віртуально
створити десятибальну систему жорсткості проходження передвиборної кампанії, по
відчуттях і обривках інформації від супротивника, ми чекали діапазон 7-9, а у
результаті – не дійшло і до двієчки.
Явно
вдала робота спецслужб в наявності. Досить пригадати таких персонажів як Вова
Поросюк, Семенченко-Грішин, Соболев-Зімін і ціла низка подібних персонажів,
акції яких стрясали країну й їхню повну відсутність в публічній сфері за весь
час виборів, про щось та говорить.
Загалом,
за півгодини до закінчення останнього дня, коли можна міркувати на ці теми, ми
закликаємо всіх наших читачів прийти на виборчі дільниці і скористатися своїм
конституційним правом обирати. В умовах війни це швидше не право, а обов'язок.
Ну а хто і як голосуватиме – справа кожного, оскільки форма голосування
«таємна» і що б хто не говорив і як не переконував, кожен проголосує так, як
підказує йому совість, життєвий досвід і рівень його інтелекту.
Як
проголосує ЛО ми написали давно, ще до початку передвиборної кампанії і у нас
нічого не змінилося. Тому – бажаємо всім нам і Україні – успіхів і перемоги!
Джерело російською:
Частина – 1:
Частина
– 2:
Коментарі
Дописати коментар