24 серпня. Післямова (Частина 1). Світлини
Як
ми і обіцяли, підведемо підсумки сьогоднішнього свята. Нижче ми приведемо кілька
коментарів наших колег, які ми просто не могли не зібрати разом і не видати
загальним матеріалом, а ще тут будуть світлини, які Антон зробив для ЛО.
Подивитеся їх неспішно і у великому форматі. Просто на обличчя і руки цих
людей, подивіться в їхні очі…
Росія
– Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
От
себе ж зроблю маленьке зауваження на один з коментарів до сьогоднішніх тем. У
нім хтось висловив докір Пороху за те, що він не мав права програвати. Так,
були такі думки, але інструменти, якими він міг це зробити, напевно нашкодили б
і нам з вами. Що в цій ситуації робити? Із цього приводу розповім невеликий
сюжет з власного життя.
Влітку
я бував на канікулах у своєї бабусі, яка жила в нині окупованій частині
Донбасу. Справа була прямо перед першим класом школи. Компанія хлопчаків
підібралася різношерста і різного віку. Однолітків було чоловік п'ять, а решта
хлопчаків була старша на 3-5 років. Загалом, інтереси у нас були різні, але
влітку всіх об'єднувала річка. Причому, річка цікава. Вона була перегороджена
дамбою і з одного боку була стояча вода з широким руслом, а після дамби – вузька
річка з досить помітною течією. Раз в тиждень-два шлюзи дамби прочиняли і
відбувалося скидання надлишків води. Це могло тривати добу або дві. В цей час,
після шлюзів, річка піднімалася десь на півметра і вище. І якщо до цього річка
була неглибокою, з купою мілин, то у цей момент вона перетворювалася на
бурхливий потік.
Загалом,
велику частину літа ми проводили на водосховищі, в стоячій воді, з насипними,
зручними пляжами, а на іншу частину річки ходили тільки коли вода піднімалася.
Там, з гілок дерев хлопчаки стрибали у воду і течію їх відносило на кілька
десятків метрів вниз за течією, де було зручне місце для того, щоб вибратися на
берег.
Загалом,
там дуріти було набагато небезпечніше, але цікавіше. Але в ці ігри грали старші
хлопчаки, і ми – дрібна шпана, сиділи на товстій гілці дерева, яка практично
була над всією шириною річки і просто загоряли і дивилися на старших, як вони впірнають,
наздоганяють один одного й інше.
Ми
не брали участь в цьому просто тому, що не вміли плавати. На водосховищі якось
імітували плавання, але без особливого успіху, а в цих умовах – навіть мови не
було про те, щоб навчитися плавати. І ось в якийсь момент, хтось із старших
хлопчаків забрався на нашу гілку й оголосив, що всі наші потуги в навчанні
плавати – нісенітниця і зараз ми навчимося плавати дуже швидко. Після цього він
просто поскидав нас у воду, а потік підхопив і поніс. Ніхто нас не страхував, і
взагалі – не дивився на те, що там з нами відбувається.
Загалом,
всі виплили на берег і з очима, що горіли, кинулися назад, до заповітного
берега. Знову забралися на гілку й у воду. Так
– кілька разів. До кінця літа ми вже цілком пристойно плавали, а в
стоячій воді – взагалі відчували себе як риби.
Озираючись
назад, приходжу до висновку, що можна було довго і нудно умовляти, розповідати,
як потрібно плавати і так далі, а тут – кожен залишився наодинці зі своїм
страхом і з бажанням не потонути і вигребти. Виявилось, що це – одне і те ж, і
що бувають моменти, коли тільки ти сам для себе повинен вирішити, як вибиратися
з бурхливого потоку. Дуже скоро ти стаєш упевненим в собі, і трапся що, вже
можеш витягнути когось з води без особливих проблем.
Джерело
російською:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно
знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім
запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар