Після трамповий синдром (Частина 1)

Після відходу Трампу з Білого дому почався неминучий процес, умовно розділений на два протилежні вектори. Перший з них полягає в тому, щоб знайти точку опори для республіканської партії, як політичної структури, здатної ефективно боротися за владу, а з іншого, починають спливати подробиці правління Трампа в питаннях, яким ще належить зайняти керівне місце в інформаційному і правовому просторі ЗДА…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

*

Очевидно, що республіканська партія була налаштована на другий термін правління Трампа і під цим були свої підстави. Перша з них полягає в тому, що з часів Джорджа Буша старшого, президенти Уїльям Клінтон, Джорд Буш молодший і Барак Обама мали по дві каденції свого правління. Причому, статистика показувала, що ті президенти, які мали по одній каденції, так або інакше були зав'язані на військових кампаніях, що не отримали особливої популярності в ЗДА. Насамперед, це стосується Буша старшого з його «Бурею в пустелі».

Проте, три попередніх Трампу президента мали свої військові кампанії і проте, отримали свої другі каденції. Трамп же не почав жодної нової війни, хоч і мав кілька викликів, безумовно рівноцінних приводу для її початку. Плюс до того, при Обамі почалася хвиля підйому економіки ЗДА, після кризи 2008 року і Трамп її вдало осідлав, представляючи це як особисте досягнення. Хоча він прийшов до влади на висхідному тренді і не зробив ніякого рішучого перелому для позитивної динаміки.

Не зважаючи на перманентні скандали з нехорошим, шпигунським забарвленням і повну безладність Трампа перед лицем пандемії, республіканці все ж таки були впевнені, що Трамп виплутається і друга каденція у нього в руках. Він заслужив на репутацію слизького типу, який навіть в скандальній і за визначенням катастрофічній ситуації, міг вивернутися з неї, заробивши рейтинг і гроші. Простіше кажучи, республіканці вважали, що будь-який скандал, який за визначенням стає катастрофою для кого завгодно, для Трампа буде трампліном. Власне кажучи, про це писала вся преса і очікування були саме такими.

Ці очікування і вкрай хворобливе ставлення Трампа до своєї популярності, а потім і власної домінуючої ролі в партії і у врешті-решт верховній владі, привело до його постійної і копіткої роботи щодо знищення внутрішньої конкуренції в партії. Так діє будь-який диктатор, який ревно спостерігає за тими, хто міг би його змістити і своєчасно їх нейтралізує способом, допустимим в цій конкретній ситуації.

Простіше кажучи, диктатор принижує людей, здатних вести за собою, і заохочує тих, хто здатний слідувати за лідером і не просто за лідером, а за ним особисто. Таким чином, формується отара, яка бездумно йде за ватажком. І треба відмітити, він в цьому досяг успіху. Трамп залишив за спиною отару, яка залишилася без ватажка і вимушена щось з цим робити. Знайти собі нового ватажка їй важко, оскільки вона вже заточена під те, що він приходить з боку, а не з їхнього власного середовища.

Як же це нагадує «Єсть Путін єсть Россія»  або «Якщо не Путін, то кто?», ось і республіканська партія доведена до такого стану. І такий висновок вони зробили самі, демонструючи його прямо зараз яскраво і потужно. Там зараз йдуть внутрішні розбирання на тему «як же ж ми не врятували нашого Трампушку любименького» і накидаються на тих колег, які критикували Трампа або голосували проти нього. І в такій ситуації це є природним процесом: розбрід і хитання отари, яка втратила ватажка. Будь це в совці, вже б спорудили мавзолей і почали ставити пам'ятники, але Трамп ще живий і тому до пам'ятників справа ще не дійшла.

Далі буде.

Джерело російською:

https://defence-line.org/2021/01/post-trampicheskij-sindrom-chast-1/

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!