29 січня – день вшанування пам’яті Героїв Крут

Помните, что так или иначе, а нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Знайте, что для достижения намеченной цели все средства одинаково хороши.

Л. Троцкий: «Инструкция агитаторам-коммунистам на Украине»

«Мы должны ударить по этой сволочи так, чтобы у них через 50, даже через 100 лет не возникло даже мысли о сопротивлении».

Ленин

На Аскольдовій Могилі поховали їх –

Тридцять мучнів українців, славних, молодих…

На Аскольдовій Могилі Український цвіт! –

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

Павло Тичина

29 січня в Україні відзначають День пам’яті Героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

«Кривавий підпис під формальним документом про незалежність України поставили діти, запасний первоцвіт нації – юнаки і студенти крутянські, припечатавши той підпис важкою печаттю скипілої на поколотих грудях – мученицької, але збавчої молодої крові, першої крові, пролитої в нашій українській війні». – так про цей бій писав поет

Євген Маланюк.

29 січня під станцією Крути дорогу їм перепинили загони українських студентів та гімназистів-старшокурсників. У нерівному бою, що тривав і 30 січня, 300 юнаків-українців віддали своє життя за незалежність України.

29 січня, у День пам’яті героїв Крут, згадаймо юнаків, прізвища яких вдалося встановити. Це студенти Київського університету Святого Володимира Попович, Шульгин, Божко-Божинський, Андрієв, Дмитренко, студенти Українського народного університету Пурин, Шерстяк, Омельченко, Борзенко-Конопчук, Головащук, Чижов, Сірик, гімназисти Соколовський, Тарновський, Ганцевич, Гнаткевич, Пинський… Згадаймо й інших, невідомих героїв, із майже 300 загиблих…

30 мільйонів замордованих українців – така ціна «дружби» зі старшим братом. Крути – лише етап цього шляху. Зимою 1918 р. армія Муравйова широким фронтом вдерлася в Україну. «Даешь Киев!» Люди кажуть, що різали всіх. «Наглая ложь», – кричать комуняки. Свідки також кажуть, що всіх не різали – тільки українців!!! Наш «старший брат» вступив на Хрещатик 5 лютого з лозунгом: «Смерть буржуям й украинцам!» Украинские усы – к стенке! Украинский паспорт – к стенке! Не дай Бог, украинский студентский билет – шашками его – 6уржуя недорезанного.

Усі вулиці Києва були завалені десятками тисяч замордованих українців! Чимало їх конало по дворах, пустирях, гімназіях та інститутах, у будинку барона ІІІлінга, де було перше київське ЧК!! Хрещатик був завалений трупами, у деяких місцях – у декілька рядів! І так було не тільки в Києві. Уся Україна стояла по коліна в крові! Червоні готували парад на Хрещатику з суто ленінським лозунгом «Смерть буржуям і українцям!»

Тоді російське червоне військо окупувало Київ і розпочало вже відому нам криваву оргію. Свідчить більшовик Затонський В. в своїй книжці «Національна проблема на Україні»: «Ми увійшли в місто: трупи, трупи і кров… Тоді розстрілювали всіх…»

«Кожний комісар Троцького в українському селі мав у кишені наказ з його 10 заповідями. Ці 10 заповідей – шедевр агітаційного мистецтва! І результат був блискучий! Усе українське село купилося на їхні обіцянки. І сталося найжахливіше – усі чоловіки залишилися сидіти у своїх теплих мазанках, маючи дома зброю! І думали, що обдурили всіх! Тому захищати Київ вийшло в мороз аж – 600 студентів-курсантів! А решта дома їла галушки! Ці кляті галушки дуже скоро «повилазять їм боком»! Прости, їхні грішні душі, Боже! Дуже гірко писати зараз про це! Україна має низько схилити свою голову від сорому на могилі 300 героїв!

І останньою крапкою, як їм тоді вважалося, в «освобождении Украины» була постанова Народного комісара із закордонних справ («Известия» ВЦИК Советов № 282 від 24.12.18 р.) про скасування самостійности України як держави!

Увечері комісари зарізали сімдесятирічного митрополита Київського і Галицького Володимира. «Так проходила боевая юность»! А зараз… «эта же старость», здерши з напівзадушеної (їхніми ж руками) голої України всі можливі і неможливі пільги… кричать: «…украинизация.. двуязычие.. двойное гражданство колбасу по 2,10 бандеровцы!» (Е. Сорока, Час «Час-Time» № 2 від 15-21 січня 1998р.)

9 лютого більшовики захопили Київ «Я наказав артилерії бити по найвищих і найбагатших палацах, по церквах, попах і монахах… Я підпалив снарядами великий дім Грушевського, і він протягом трьох діб горів як яскраве багаття. Сотні офіцерів і юнкерів було вбито…» – похвалявся згодом Муравйов. Коли 1 березня 1918 року Київ звільнили від муравйовців, знайшли вбитими близько 5 тисяч його мешканців.

Усі сущі в Україні повинні знати про найтрагічніші сторінки історії України. Українці повинні переконатися, що справжня історія не має нічого спільного з історією в інтерпретації комуняк, найзапекліших ворогів українства.

Отже, хоч якими героїчними були дії захисників маловідомої доти залізничної станції, вони, врешті, не мали жодного шансу на успіх, тим більше – на перелом загальної ситуації на фронті. На кінець дня Крути опинилися вже в руках більшовиків, а шлях на Київ, де того ж дня почалося робітниче повстання проти Центральної Ради, було відкрито. Річ у тім, що у Києві нараховувалося до 20 тис. військ, але частина з них під впливом більшовицької пропаганди оголосила нейтралітет і не брала участі у боротьбі.

На рівнинній станції між Бахмачем і Ніжином, 300 зовсім молодих людей зі зброєю в руках стали на захист незалежності проголошеної напередодні Української Народної Республіки. Силою своєї мужності вони створили таку духовну висоту, до якої піднятися  поки що можуть тільки одиниці. «Мамо, ми вмираємо, але щоб Україна вічно жила!» – гине славною смертю один з них з ім’ям Вітчизни й Матері на устах…

Особливої трагічності бою під Крутами надала одна обставина: чота (взвод) студентської сотні, відступаючи у сутінках, заблукала і потрапила у полон. 27 студентів і гімназистів були розстріляні. Під час слідства над М.Муравйовим у квітні – травні 1918 р. з’ясувалося чимало фактів, які засвідчували його надзвичайну жорстокість.

Хто сьогодні візьме на себе роль того сотника, який вивів на подвиг недосвідчених, але, озброєних передусім світлим почуттям любові до своєї неньки-України, ще зовсім юних українців?

А громадянської війни взагалі б не було, якби не більшовики. Все могло би бути інакше. М. Грушевський і В. Вінниченко, усі есери і есдеки щиро вважали негайне проголошення незалежної України акцією контрреволюційною, ножем у спину російських «братів по духу».

У перші дні після проголошення Центральної Ради В. Липинський (колишній офіцер кінноти) власним коштом скомплектував і озброїв перший український кавалерійський ескадрон. У Полтаві, де йшла комплектація, вишитий був штандарт, на якому було написано: «В своїй хаті й своя сила, і правда, і воля». Генеральний Секретар у військових справах С. Петлюра на прохання затвердити цей підрозділ, дати йому ім’я, прийняти присягу на жовто-блакитному штандарті і дозволити формувати кавалерійський полк, відповів… відмовою. Для тодішніх провідників нації постать Липинського – давнього самостійника, який не проголошував демагогічних промов і не записався в партію есерів – була політично непевною.

Весь перший період Центральної Ради пройшов під гаслом боротьби з самостійниками взагалі, а самостійниками «не-соціалістами» зокрема. Тільки по довгих і великих ваганнях згадував пізніше М. Грушевський, що есери й есдеки вирішили проголосити незалежність України. Але запізно. Славетний Четвертий Універсал був адресований нікому і нікуди, бо більшовики вже захопили Київ. Захопили півмільойонний Київ, маючи 2,5 – 3 тисячі багнетів… Три військові потуги – Галицькі Січові Стрільці, загони під орудою С. Петлюри і загони під орудою Н. Махна – жодного разу не об’єднались проти спільного ворога.

Ми не маємо морального права засуджувати історичних діячів нашої минувшини, але мусимо аналізувати їх помилки. Лютнева революція 1917 року і крах імперії давали Україні історичний шанс, але… Але перші місяці урядування Центральної Ради цей шанс відібрали.

Правда згодом, починаючи з 6 грудня 1919 року відбувся п’ятимісячний Зимовий похід по ворожих тилах Армії УНР, об’єднаними силами наддніпрянців і галичан. Україна пам’ятає, що саме цей похід започаткував традицію збройної боротьби українства у ворожому оточенні, яка була успішно використана вояками Української Повстанської Армії через чверть століття.

З того часу ми не тільки не здолали так званої совковості, а й навіть не почали по-справжньому серйозно осмислювати наше недавнє минуле.

«Крути» давно перестали бути географічною назвою: за цим словом – легенда про безмежну відданість Вітчизні…

Джерело:

https://defence-line.org/2021/01/29-sichnya-den-vshanuvannya-pamyati-gero%d1%97v-krut/

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!