Нюрнберзький трибунал як він є. Останні слова перед шибеницею… Як «ховали» страчених…

За вироком Нюрнберзького трибуналу було страчено десять найвищих лідерів Третього Райха. Райхмаршал авіації Герман Герінг отруївся.

Перш ніж процитувати останні слова лідерів Дойчланду перед стратою кілька зауважень…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Ulrich Friedrich Willy Joachim von Ribbentrop ніяких злочинів не скоював. Він був дипломатом. Принаймні поруч з ним повинен був висіти і такий собі Вячеслав Молотов, оскільки вони разом дали старт Другій світовій війні.

За що ж повісили Ріббентропа? Тільки за одне. Він навідріз відмовився погодитися з тим, що Дойчланд не оголошував війну СРСР. Він наполягав на юридичному факті: Війна СРСР була оголошена.

За що повісили фельдмаршала Кейтеля? Вермахт навіть такий «суд» не назвав «злочинною організацією». Кейтель не мав ніякого відношення до розробки плану «Барбаросса», а фельдмаршал-зрадник Паулюс розробляв цей план, але виступав на процесі тільки свідком. 

Поряд з Кейтелем повинен був висіти командувач ВПС Британії, чиї важкі бомбардувальники дотла спалили мирний Дрезден.

Таким був цей «суд», а насправді розправа переможців над урядом переможених.

Далі привожу останні слова перед шибеницею:

«Боже, бережи Дойчланд. Боже, будь милостивий до моєї душі. Моє останнє бажання, щоб Дойчланд знов знайшов свою єдність, щоб взаєморозуміння між Сходом і Заходом вело до миру на Землі.»

Gott schütze Deutschland. Gott sei meiner Seele gnädig. Mein letzter Wunsch ist, dass Deutschland seine Einheit wiederfindet, dass eine Verständigung zwischen Ost und West kommt für den Frieden der Welt.

Ulrich Friedrich Willy Joachim von Ribbentrop

 

«Я прошу всемогутнього Господа бути милосердним до народу Дойчланду. Більше двох мільйонів дойчських солдатів загинули за батьківщину до мене. Я йду за моїми синами  - в ім'я Дойчланду». Вже з зашморгом на шиї він вигукнув: «Deutschland über alles!» («Дойчланд над усе»).

Wilhelm Bodewin Johann Gustav Keitel;

 

Перед тим, як йому накинули на голову капюшон, Кальтенбруннер вимовив: «Glück auf, Deutschland!»  («Щасливо вибратися, Дойчланд!»).

Ernst Kaltenbrunner

 

Розенберг був єдиним з десяти страчених, який відмовився вимовити на ешафоті останнє слово.

Alfred Ernst Rosenberg

 

«Я вдячний за хороше ставлення під час мого ув’язнення і прошу Бога прийняти мене з милістю».

Hans Michael Frank

Останніми його словами були: «Хай живе вічний Дойчланд!»

Wilhelm Frick

 

Під час страти, вставши під петлею, він голосно крикнув: «Purimfest!». «Я відправляюся до Бога. Одного разу більшовики повісять вас!» Потім він кілька разів викрикнув: «Хайль Гітлер! За свідченням ката Джона Вудза, останнє «Хайль Хітлер!» донеслося вже з мішка.

Julius Streicher

 

Передсмертні слова: «Я поважаю американських офіцерів і солдатів, але не американську юстицію»

Ernst Friedrich Christoph «Fritz» Sauckel;

 

Останніми словами були: «Вітаю тебе, Дойчланд!»

При перегляді справи мюнхенським судом у лютому 1953 року Йодль був повністю виправданий, проте вже у вересні того ж року баварський міністр «політичного звільнення» під тиском громадськості відкликав рішення про відміну вироку нюрнберзького суду.

Alfred Josef Ferdinand Jodl

Стоячи на ешафоті, вимовив:

«Сподіваюся, що ця страта буде останньою трагедією Другої світової війни і що те, що трапилося послужить уроком: мир і взаєморозуміння повинні існувати між народами. Я вірю до Німеччини» (Дойч. Ich hoffe, dass diese Hinrichtung der letzte Akt in der Tragödie des Zweiten Weltkriegs ist und dass die Lehre aus diesem Weltkrieg sein wird, dass Frieden und Verständnis zwischen den Völkern sein wird. Ich glaube an Deutschland).

Arthur Seyß-Inquart

 

Переможці смертельно боялися навіть вже страчених лідерів Дойчланду.

От як відбувалося поховання страчених:

Охоронці принесли 12 трун, в одинадцяти були трупи страчених. Процес кремації контролювали чотири американські офіцери. Після спалювання трупів попіл був подрібнений одним з працівників крематорію  - єдиним дойчем у всій цій історії.

Попіл засипали в 11 чорних жерстяних урн з порядковими номерами 1723-1733. У 22.00 американський конвой покинув територію цвинтарю.

У міському бюро поховань під вказаними номерами замість імен страчених значилися вигадані імена американських військовослужбовців:

1723 – єфрейтор Адам Джонсон замість райхсмаршала Германа Герінга;

1724 – старший лейтенант Роберт Мецор замість міністра закордонних справ Іоахима фон Ріббентропа;

1725 – капітан Джексон Джексон замість генерал-фельдмаршала Вільгельма Кейтеля;

1726 – єфрейтор Томас Марей замість обергруппенфюрера СС Ернста Кальтенбруннера;

1727 – єфрейтор Ріхард Робінсон замість райхсляйтера Альфреда Розенберга;

1728 – Вільям Рілей, представник адміністрації, замість генерал-губернатора Польщі Ганса Франка;

1729 – Хенрі Осборм з підрозділу 1/4 замість міністра внутрішніх справ доктора Вільгельма Фріка;

1730 – Абрам Гольдштейн з підрозділу 1/4 замість гауляйтера Юліуса Штрайхера;

1731 – штабс-фельдфебель Теодор Аргиртополус замість генерального керуючого Фріца Заукеля;

1732 – майор Арчібальд Струтерс замість генерал-полковника Альфреда Йодля;

1733 – старший фельдфебель Рекс Бейлі замість рейхсміністра Артура Зейс-Інкварта.

Четверо офіцерів переправили одинадцять урн в «Морг № 1», що належав американським військовим властям. Насправді це була вілла, яка розташовувалася за адресою: Мюнхен-Зольне, Хайльманштрассе, 25. Увечері 18 жовтня американські солдати оточили місцевість навколо моста Марієнклаузен через Ізарський канал. Близько 23.00 з моргу виїхала броньована машина, в якій знаходився металевий ящик з перемішаним попелом страчених. Під контролем тих же чотирьох офіцерів ящик винесли на середину моста. Рівно опівночі американські солдати поволі висипали попіл в канал.

П.С. Ката Дж Вудза карма дістала. Вбитий удома в ЗДА електрострумом. Ceterum censeo Moscovia esse delendam.

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!