З днем янгола (Частина 2)

Сьогодні у нього не було натхнення і він майже не відривався від повзучих рядків тексту. Тому в його промові не виявилося ані відмінностей між бабусями і дідусями, ані описів того, що роблять глисти або якихось технічних вишукувань з приводу робота Федора, який на швидкості в 20 махів рухається по непередбачуваній траєкторії прямо через щілини модуля Зоря, встановленого на МКС…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

*

Замість цього він прагнув не задуматися про щось своє і не зависнути в ніяковій паузі. Таку здатність він відмітив за собою роки півтора тому і тепер все частіше звертав на неї увагу. І ось він дійшов до місця в тексті, яке було ключовим:

- Це місце, ця земля споконвічно належала…

І тут відбулося щось несподіване. Спочатку пролунало якесь дуже дивне клацання, ніби лопнула струна. Але потім звук зник, причому весь звук. Спочатку він подумав, що відключився мікрофон, але й свого голосу він теж не розчув. Він тут же пригадав, що в будь-якій непередбаченій ситуації треба посміхатися і не показувати страху. Якщо вже ти створив кровожерну зграю і став її ватажком, то показувати перед нею свій страх не можна категорично – порвуть. У цей момент він ніби проінспектував те, що він робить і чи не може це бути ознакою страху і перше, що виявив, що уважно дивиться на мікрофон, нібито примушуючи його включитися.

Це було недобре і він підняв погляд поверх мікрофону, на підставну публіку, але її на місці не виявилося. Він відчув, що зараз у нього виступить піт на лобі і на лисині, але різких рухів робити не можна, оскільки це є ознакою страху. Замість цього він спробував заглянути як би трохи далі й вище, щоб розглянути, куди ці нероби поділися, а з іншого боку, десь глибоко ворухнулася думка про те, скільки ж він от так стоїть і дивиться на мікрофон, що всі розійшлися.

Але тут він відмітив щось незвичайне. Завжди страждаючи від маленького зросту, він виявив, що його бажання глянути далі, підняло його над мікрофоном і над місцем, де він стояв. Це було дуже незвичне і загалом радісне відчуття. Якийсь час тому він почав займатися шаманськими практиками і йому казали, що в якийсь момент він зможе за своїм бажанням виходити з тіла і подорожувати на свій розсуд. Так! Це було саме воно. Скільки зілля довелося прийняти, щоб цей його дар узяв і розкрився ось тут, посеред його промови.

Це було невимовне відчуття легкості, але коли перша ейфорія схлинула, він подивився вниз і все одно нікого не відмітив. Як таке могло відбутися, в його голові ніяк не могло вкластися. Адже він звик, що навіть якщо нікого не бачить прямо у цей момент, то навколо нього все одно розосереджено не менше роти охорони. Без цього він вже просто не уявляв свого життя, а тут нікого. Хоча він швидше відчув, чим побачив когось, хто знаходиться неподалеку і піддавшись інтуїції він швидко донісся до цього місця. Те, що було внизу, взагалі ніяк не нагадувало людину, але він знав, що це саме людина.

І дійсно. Щось, лежало на землі, дуже поволі й якось дивно рухалося. Воно було довгастим і безформним при цьому, як би перекочувалося навколо своєї подовжньої осі. Швидше за все, це нагадувало безформну копицю трави і якщо тільки невідривно на неї дивитися, тільки тоді можна було зрозуміти, що вона рухається. Він наблизився і лише тоді зрозумів, що це дійсно людина, але в якомусь дуже дивному камуфляжі.

Йому не було потреби вникати в те, як екіпірована його охорона, але такого поблизу він точно ніколи не бачив. Але рух закінчився і з гущавини лахміття він побачив смужку обличчя з двома веселими і як йому здалося привітними очима. Решта частини обличчя була закрита маскою але він прочитував, що володар дивного камуфляжу досі посміхається. Ceterum censeo Moscovia esse delendam.

Далі буде.

Джерело російською:

https://defence-line.org/2021/11/s-dnem-angela-chast-2/

Частина – 1:

https://vasylfedorivzaporizhzhya.blogspot.com/2021/11/1_14.html

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!