Не гендель, а герць

Зараз ми з вами спостерігаємо ситуацію, яку, мабуть, не бачили з часів розпаду совдепії. Західний світ вперше з того часу вирішив зіграти по-великому…

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

*

Ні для кого не таємниця, що приблизно до початку нульових років ЗДА і їхні союзники припускали, що після позбавлення від червоної чуми московія вибере хоч якусь подібність цивілізованого і демократичного шляху. Перший час провідні держави навіть підгодовували цю територію, дивуючись страхітливому спустошенню країни пролетаріату, що переміг, і страшної вбогості побуту забитого населення, яке раділо туалетному паперу, насилу роздобутому в кілометрових чергах. Іноземні туристи весело фотографували виготовлені як під копірку пам'ятники вождеві, пошарпані плакати «Слава праці!»  і портрети усюдисущого Юрія Гагаріна, грубо викладені з скляної мозаїки на кривуватих торцях смутних і сірих бетонних панельок. Страшна реальність комуністичного раю вражала, і росіян спочатку жаліли і придивлялися, як до якихось екзотичних звірів, що зовні нагадували людей.

Від московії був чекали небагато – бути нешкідливим постачальником сировини на процвітаючий Захід і не лізти зі своїм статутом в чужий город.

Більше звідти взяти було нічого, вчорашні керівники райкомів і секретарі комсомолу швидко і бадьоро продали західним бізнесменам все, що було більш-менш цінного з розвалин ссср. Новоявлені пострадянські багатії, ховаючи по кишенях пожмакані стодоларові купюри, незабаром попали під вплив різного роду організованих злочинних угрупувань і «бригад», які поділили між собою найжирніших «комерсантів»  аж до дрібних рундуків. Так народилася спайка злодії і спритних злодійкуватих чиновників всіх рангів, що дуже скоро стали владою. Правоохоронна система охоче підкорялася новим господарям життя. Будь-які вибори вигравати було легко – народ, що ошаленів, ще не дуже знався на політиці і завжди перемагав будь-який дядько-демократ в піджаці, що красувався незрозумілими словами «інвестиції», «споживчий кошик», «демократія», «свобода», а також щедро роздавав обіцянки швидкого економічного успіху і пакети з консервами.

Новий прошарок господарів колишнього совка, який обріс мерседесами, золотими ланцюгами, дачами і доларами, спочатку бенкетував у ресторанах, давився шашликом і семизірковою «Метаксою»  в компанії повій. Зовні закладу їхній спокій охороняла міліція на напівгнилих «бобіках». Колишнім радянським міліціонерам п’яні «бізнесмени» заради розваги пхали в шинелі долари, як швейцарам біля входу. У відповідь міліція шанобливо віддавала честь.

На цьому терені, до речі, трудився якийсь путін – колишній непоказний підполковник КДБ, що став середнім чиновником в мерії Петербургу. Там він відповідав за зовнішні зв'язки і швидко зрозумів, що його послуги з розпродажу московії затребувані і щедро оплачуються «бізнесменами» від криміналу. Працював він на тамбовсько-ізмайлівське угрупування і, як мовиться «йшов до успіху».

Але фокус тут виявився ось в чому. Будучи в ейфорії від розвалу совка, західний світ не відразу зрозумів, що така дивовижна країна, як московія в умовах демократії існувати не може. Вигодувана руками Заходу, нова еліта московії не змогла мириться зі своїм другосортним статусом в респектабельних колах цивілізованих країн.

У всьому цьому блиску яхт, елітних маєтків на Блакитному березі і розкидання грошима в гральних закладах Монако, російським не вистачало пошани. Так-так. Їх там не вважали своїми і зневажали навіть офіціанти, відмінно розуміючи місце цих розгульних нуворишів, що дорвалися до очманілих грошей від чорної рідоти, що продавалася на захід, і блакитного палива. Бидлячість не заховаєш в чорному лімузині і в платті від кутюр. Будь-який звичайний продавець фаст-фуда на Заході мав самоповагу і достоїнства більше, ніж всі ці повелителі газових труб. У людей вільного світу зовсім інша система цінностей і принципи. Це відчувається невловимо, проте вона є. Але найголовніше, цього продавця не вражали всі їх яхти-газети-заводи-бентлі і туфлі із страусиної шкіри, він все одно їх зневажав, як зневажають людей нижчого сорту, вмінь яких вистачає тільки вкрасти і продати. А це злило росіян, цим злодюгам і бандитам хотілося бути кращими у власних нікчемних очах.

Й ось володарів московії, які смачно наїлися західних подачок, після розвалу совка, які розжиріли на торгівлі Московією, від образи потягнуло на більш вищий ступінь піраміди Маслоу – вони захотіли визнання. Вони захотіли бути прийнятими в колі провідних країн.

Процес, як відомо, стартував в 2007 році з «Мюнхенської промови»  Путіна, де він погрозив Заходу, що розмаже всіх по стінці ядерною бомбою, якщо московітам не виявлять належної поваги і не посунуться, звільняючи місце на геополітичній лавці. Підкріплюючи свої слова, москва почала паскудити скрізь, але особливо старалася на пострадянському просторі, не бажаючи відпускати колишні імперські володіння у вільний світ. Річ у тому, що у сусідніх країн, що йдуть до цивілізації, почав з'являтися такий самий презирливий погляд убік московії, як у того продавця фаст-фуду. Колишні в'язні імперії, відновивши свою цивілізованість і струсивши з себе «русскій мір», почали визнавати власну гідність, на тлі якої дикі скрєпоносці виглядали відсталими, вбогими і огидними істотами. Цього московія терпіти не змогла і почала розлючено лізти своїми гібридними іхтамнєтамі куди тільки можна.

Вона перейшла межу дивного, але слухняного постачальника сировини і полізла зі своїм статутом в чужий город, атакуючи західну цивілізацію, немов злодійкуватий підліток, який капостями хоче добитися уваги від дорослих.

Кремль особливо не ховався, розраховуючи військовим шантажем добитися поступок. Це працювало. Спантеличений Захід виражав вічну «глибоку стурбованість»  все новими і новими збройними авантюрами імперії, яку не добили, і вважав за краще вмовляти царя, що психував, розмахував іржавими боєголовками.

Після зміни господаря Білого дому в ЗДА, бункерний любитель художніх гімнасток нагнав військ навколо України і шляхом погроз добився того, що до нього особисто зглянулися і вислухали московські забаганки. Вийшло так, що ніби, як Захід блимнув першим – і в черговий раз програв в старовинній угро-фінській грі «Глядєлкі». У Москві в черговий раз переконалися, що зніжений і нерішучий Захід йде на поступки ради деескалації, не вирішуючись на дійсно суворі заходи у відповідь.

Але на сьогодні багато чого помінялося, навіть в порівнянні з березнем-квітнем цього року, коли путін любовно гримів своїми залізяками біля наших кордонів, обґрунтовано сподіваючись на чергове блимання Заходу. Як мовилося в одному відомому фільмі «…а вісь тепер не Степан».

У червні цього року на зустрічі в Женеві президент ЗДА Джо Байден, терпляче вислухавши забаганки про визнання Заходом «геополітичної величі»  московії, дав путіну шість місяців на те, щоб сцарь заспокоївся і повернувся в статус країни-бензоколонки, великого сировинного придатка Заходу, що забезпечить досить сите життя російській еліті на довгі роки (при цьому пограбування елітою власного народу мало турбує Захід – це, власне, проблема самого російського народу, якщо їм так подобається жити). У Кремлі, природно, не дуже повірили в серйозність цих вимог.

Потім трапилося досить неприємне виведення військ з Афганістану і миттєва перемога талібів, які трохи затьмарили успішність Америки як військового лідера демократичного миру. Зовні вийшло так, що двадцять років боротьби були пшиком, і в Афганістані ЗДА програли. Весь цивілізований світ почав з тривогою поглядати у бік свого флагмана ЗДА. У Европі почалися, як мовиться «розбрід і хитання» – ФРД і Франція відверто прогнулися під московію, а також демонстративно проігнорували вимоги Вашингтона зарубати «Північний потік – 2».  Тут же, як на гріх, в Україні, ключовому елементі цивілізаційної боротьби заходу з московією, дилетантська влада пофігістів розтринькала за два роки все, що можна, віддавши країну на розграбування олігархів і стала вже практично відверто підігравати лаптестану, готуючись до здачі.

У московії все це чудово бачать. Мало того, багато що з цього вони самі провокують і продукують, скуповуючи продажні елементи в цивілізованих країнах. У міру наближення кінця шестимісячного терміну (а це нинішній грудень), відведеного Байденом плішивому цареві московії, той вирішив діяти в звичній парадигмі, шантажуючи Захід війною. Він наочно показав Европі, для чого насправді був потрібний «Північний потік-2»,  знатно опустивши ФРД по темі газу, він почав паскудити своїми прігожінськими ордами в Африці, переходячи дорогу Франції в зонах її інтересів, він нацькував свого ручного пса Лукашенко на досить потужну міграційну атаку Польщі і Литви, і примушує бульбофюрера голосно гавкати на Захід. Ну і перед зустріччю з Байденом путін знову зайнявся улюбленою справою – нагнав військ під Україну і починає підвищувати ставки.

Як ви розумієте, після Афганістану ще одна поразка у вигляді чергової поступки Москві Джо Байдену абсолютно ні до чого, тим більше коли товариш Сі уважно спостерігає за рішучістю Вашингтона і його союзників, потихеньку готуючись атакувати Тайвань. І якщо Захід знову безвольно здрейфить перед військовим, газовим і міграційним шантажем москви, товариш Сі зайвий раз зміцниться в своєму бажанні почати операцію на непокірному острові.

І ось Захід (насамперед, ЗДА) вирішив діяти абсолютно інакше, ніж зазвичай. Потрібні наради серед союзників проведені, план намічений і введений в дію. Вирішено ставку москви прийняти і підвищити.

Виглядає це приблизно так. Московія, як завжди, передбачено гримить залізяками і каже: «Ваші каверзи з Україною мені набридли. Або підіть звідти, або я зараз нападу на Україну і вирішу свою проблему силою». По звичній схемі московія чекає відповідь: «Давай кажи, що тебе не влаштовує, ми подумаємо, тільки заспокойся і забери гарматки». Крім того, в москві чекають що Франція і Дойчланд заведуть звичну примиренську шарманку – «Треба враховувати інтереси московії»  і так далі. Знову все закінчується черговою «глибокою заклопотаністю»  і скромними розмовами про те, що Україні поки рано в західну цивілізацію.

До здивування москви, цього разу Захід відповів просто, але спокійно і не витіювато: «Нападай».

Така відповідь замкнула контакти і порвала шаблон у москві. Захід вперше не блимнув. У кремлівських кабінетах почалася тиха істерика, адже ставку треба прийняти і підняти, що викликає мандраж. Це ж вам не в мультиках Флориду бомбити.

Причому попутно Захід знатно цькує московію, голосно на весь світ заявляючи щодня: «Зараз московія нападе на Україну» ( таке відчуття, що у них там складений щоденний графік країн для цих заяв), вимушуючи московитів нервувати ще більше. Ця істерика від незвичної відповіді ЗДА помітна по тому, як в москві примушують Лукашенко щодня нести дичину про якусь ядерну зброю і майбутню війну, як смутний кінь в поспіху кричить про якийсь новий договір на папірцях про нерозширення НАТО, як спітнілий путін дає розлоге інтерв'ю, де говорить, що готовий дружити. І так далі. Там просто не знають, що робити, тому що далі за цей етап ще не заходили. Їх хваленої потужності на більше явно не вистачає. Вони обережно питають Захід: «І що?». Там відповідають як і раніше: «Нападай, ми чекаємо».  Причому відповідають всі в унісон, навіть «друзі московії».

Й ось тепер виходить, що москві треба або здутися, або відповідати за базар в стилі «Зараз нападу». А нападати вони явно не збиралися, тому що навіть гіпотетична війна з НАТО – це не «Іскандерамі» по Шуші стріляти і не пореченкова за кулемет садити. При справжніх і дорослих розкладах для ЗДА і НАТО «непереможного і легендарного» чорноморського флоту московії вистачить від сили на двійко годин. Доведено британським есмінцем, якого російські корита банально не змогли наздогнати. Ми теж, при нагоді, зможемо внести свій скромний і посильний внесок, хай і не такий значний як Альянс. Єдина надія москви, що Захід так і не зважиться втрутитися і Україні доведеться буцатися самій. Але залізно гарантувати, що НАТО не втрутиться, аналітики московського генштабу теж не можуть, особливо після загадкової фрази «Нападай».

Гра в глядєлкі «Захід – московія» почалася неабияка. Ставки серйозні. Нас попередили чесно – напасти можуть. Тут ніхто нічого не гарантує. Хіба мало що вирішить плішивий водій стєрхов. Ситуація розвиватиметься по ходу п'єси.

Як вам здається, хто цього разу блимне першим? Ceterum censeo Moscovia esse delendam.

Джерело російською:

https://defence-line.org/2021/12/glyadelki/

Росія є Абсолютним Злом, яке треба негайно знищити.

Moscovia delenda est!!!

Смерть російськім окупантам, їхнім запроданцям та посіпакам. Слава Нації!