Більше, ніж везіння (Частина 2)
Тоді, навесні 2014 року ситуація була
настільки складною, що про цей відрізок часу ще будуть написані романи і
монографії, які дадуть фору самій відірваній історичній фантастиці…
Росія
– Абсолютне Зло, яке треба негайно знищити.
*
Тоді
треба було одночасно стримувати агресора, добиватися підтримки Заходу,
забезпечити чисті і легітимні вибори президента – головнокомандуючого, без якого армія не могла
діяти на своїй території. Але одночасно з цими, украй важливими питаннями
окремо, а тим більше – разом, було ще одне питання.
Це
питання ми можемо в повній мірі оцінити саме сьогодні. Це питання стійкості або
продажності. Адже всім, хто опинився на владному Олімпі, було зрозуміло, що
країна не просто наповнена агентурою супротивника, а вона стирчить просто з
кожного вікна. Також зрозуміло було і те, що Москва не шкодуватиме грошей на
підкуп. У такій ситуації треба було намацати людей, які не продадуться ані за
великі, ані за дуже великі гроші. Як це не дивно, таких людей виявилося
достатньо багато, принаймні – достатньо, щоб вистояти і почати розгрібати
ситуацію.
Загалом,
Турчинов гідно і в межах чинного законодавства, передав прапор Порошенко.
Напевно багато хто пам'ятає розмови того часу, що Порох – бізнесмен і не зможе
встояти від «жирної пропозиції». Тим більше, тоді було відомо про фабрику
«Рошен» в Ліпецьку. Але поступово ця тема затухнула і зійшла нанівець після
того, як Україна пережила пряме вторгнення, Іловайськ, Дебальцево і решта.
Тепер
можна з упевненістю говорити, що в особі Пороху Москва не отримала ані
Саакашвілі, ані тим більше – Лукашенко. Більш того, Порох закусив вудила і
вирішив повністю реалізуватися тим, щоб витягнути Україну з вигрібної ями
тухлої, останньої імперії. На щастя, здібностей у нього стільки, що їх не було ані
в однієї першої особи України, за всі роки її незалежності, ані в Московії. От
як раз про здібності Пороху можна було не сумніватися із самого початку, а ось
як у нього із стійкістю – було велике питання.
Тепер
не секрет, що Оланд з Меркель просували ідею перемир'я у форматі повернення
Донбасу (із статусом прописаним Москвою) плюс федералізація і мінус Крим. От
так вони собі бачили майбутнє України. Ми його бачили інакше і Порох його бачив
також як і ми. Він уперся і виявилось, що із стійкістю у нього не просто все
гаразд, поступово армія визнала його Верховним головнокомандуючим і відчула, що
нарешті тил у неї прикритий.
Окрім
інших потрібних і важливих речей, які Порох робив понад свої президентські
обов'язки і які вже багато раз перераховували, ми вважаємо дві з них найбільш
цінними і показовими. Їх оцінить будь-яка розсудлива людина і не тільки в
Україні. Між іншим, саме це показало, що Порох не тільки Україну тягне до цивілізації,
але і сам туди пішов без дурнів.
Отже,
перша річ – ставлення до наших полонених. Всі чудово пам'ятають про те, як в
совці було збудовано ставлення до тих, хто побував у полоні. Залежно від
ситуації, їх прирівнювали або до прямих зрадників, або до латентних зрадників,
а тому – або відразу пускали на розпил, або брали на особливий облік. Автор, в
совкові часи, кілька разів особисто заповнював анкети, в яких була графа про
родичів, що були в полоні [Свята правда, те ж заповнював такі анкети – В.Ф.].
Тобто, полон був свого роду ганебним тавром. Це у нас так, а в Злучених
Державах люди, що пройшли полон, навпаки потрапляють під опіку держави і
всіляко підтримуються. Досить пригадати нині покійного друга України, сенатора
Маккейна, який був у в'єтнамському полоні, але потім дійшов до верхнього
ешелону влади і балотувався в президенти ЗДА (шкода, що не був вибраний).
Полонених
витягують використовуючи всі можливості і зв'язки, зокрема – міжнародні. Ці
питання – на його особистому контролі. Для військових це вкрай важливо,
оскільки вони розуміють різницю ставлення до військових у супротивника й у нас
і це – змінює фундаментальні принципи побудови армії. Наші військові перестали
бути звичним гарматним м'ясом, як в совці, вони стали кастою воїнів, які мають
вже абсолютно інший суспільний статус, який поступово обростає матеріальною
складовою. Проте, ставлення до полонених вказує на зміну базових принципів
державного устрою.
З
цієї теми витікає і недавній приклад, який пішов в пресу в результаті вивчення
податкової декларації президента. Йдеться про те, що в ній спливли дві
квартири, куплені 27 грудня в Кропивницькому, за його гроші. Того ж дня були
зафіксовані дві дарчі оборудки, за якими президент подарував ці квартири двом
сім'ям полонених бійців.
Передісторія
цього проста і показова. У вересні президент відвідав 3-й полк спецназу, що має
пункт постійної дислокації в цьому місті і в бесіді з керівництвом полку стало
відомо про те, що сім'ї двох бійців полку, які знаходяться в полоні
супротивника з 2015 року, бідують без житла, не зважаючи на всю ту допомогу,
яку вдається надати їхнім полком. Загалом, специ запитали у президента
допомогу, оскільки самі не змогли вирішити це питання і президент дав слово
вирішити його.
Не
секрет, що цього року введене в експлуатацію рекордна кількість житла різного
типу, для військових. Напевно, був якийсь розрахунок розповсюдити на ці дві
сім'ї програму забезпечення житлом. Але як ми знаємо, з житлом у військових,
особливо поза столицею, за 20 років склалася просто катастрофічна ситуація, а з
урахуванням того, що в бойових діях відзначилися і постраждали дуже багато
бійців, то рухати або розсовувати чергу, напевно було не реально. Проте слово
було дане і Порох вирішило це питання за свої гроші. Квартири знайшли, сплатили
і передали сім'ям. Він хотів, міг і зробив і пішов далі.
З
цих вчинків і складається відчуття впевненості у тому, що там, в столиці – не
продадуть, не здадуть і не кинуть, як це завжди було, що ситуація змінилася і
змінилася назавжди.
У
зв'язку з цим, хотілося б поставити абсолютно риторичне питання. Україна зараз
має саму боєздатну сухопутну армію в Европі, яка має бойовий досвід і чітко
розуміє, як і за що воює і є дуже серйозною частиною нашого суспільства. Так от
питання полягає в тому, що ось все ці охочі постояти раком перед Путіним або
влаштувати з ним «междусобойчик», щоб всім було добре і зіграти партію в стилі
Саакашвілі або Лукашенко, вони що, не розуміють того, з яким вогнем вони
грають? Точка неповернення вже пройдена і хто цього не зрозумів, отримає
жорстоке розчарування.
Таким
чином, ми маємо більше, ніж везіння. У нас вже сформувалося ядро нації, а крім
того, ми нарешті отримали верхній ешелон влади, в якому достатньо людей для
того, щоб інтереси України були над усе. Така ситуація склалася вперше за кілька
сотень років і на цей раз ми не впустимо свого шансу. Більше танців на граблях
не буде.
Частина
– 1:
Росія – Абсолютне Зло, яке треба негайно
знищити.
Смерть російськім окупантам, їхнім
запроданцям та посіпакам. Слава Нації!
Коментарі
Дописати коментар